Рука, яка стискала лікоть Несана, підтягла його ближче.

— Оскільки ти поспішав до пивовара — вниз, в підвальний поверх, — а потім швидко повернувся на кухню, що на першому поверсі, ти, ймовірно, дуже працьовитий юнак. І в мене не повинно бути ніякого приводу пригадувати, ніби я бачив тебе на третьому поверсі. — Він випустив лікоть Несана. — Здається, я пригадую, ніби бачив тебе внизу, коли ти мчав назад на кухню від пивовара. І не бродив де не попало по дорозі.

Занепокоєння за Беату відійшло на другий план, витіснене надією. Може, ще вдасться викрутитися і він не опиниться на вулиці?

— Так, пане. Я повертаюся прямо на кухню. — Далтон Кемпбелл поклав долоню на руків'я меча.

— Ти працював і нічого не бачив, так?

Несан сковтнув грудку.

— Так, пане. Нічогісінько. Клянуся. Тільки що міністр Шанбор мені посміхнувся. Пан міністр — великий чоловік. Я дуже вдячний, що така велика людина, як він, надав роботу такому незначному хакенцю, як я.

Куточки губ Далтона Кемпбелла ледь здригнулися, з чого Несан зробив висновок, що помічникові міністра, можливо, сподобалися ці слова. Він потарабанив пальцями по гарді меча. Несан очей не зводив з панської зброї.

— Я хочу бути хорошим і стати гідним членом суспільства. Заслужити собі ім'я, — сказав він. Посмішка Кемпбелла стала ширше.

— Це дійсно приємно чути. Ти здаєшся мені пристойним молодим людиною. Можливо, якщо ти такий чесний у твоїх прагненнях, я зможу розраховувати на тебе?

Неса не зрозумів, у чому саме на нього можна розраховувати, але без коливань відповів:

— Так, пане.

— Ти поклявся, що нічого не бачив, повертаючись на кухню. Таким чином ти довів мені, що ти хлопчина не без здібностей. Можливо, з числа тих, на кого можна покласти більше відповідальності.

— Відповідальності, пане?

У темних очах Далтона Кемпбелла світився лякаючий, недоступний звичайному розумінню розум. Такий, як здавалося Несану, який миші бачать в очах кішок.

— Іноді нам потрібні люди, охочі просунутися службовими сходами. Подивимося. Не піддавайся тій брехні, що поширюють люди, охочі нашкодити міністру, і тоді — подивимося.

— Так, пане. Мені не подобається слухати, коли говорять погано про міністра. Міністр — хороша людина. Сподіваюся, що чутки, які до мене доходили, — правда і що в один прекрасний день Творець благословить нас усіх і міністр Шанбор стане Сувереном.

Тепер посмішка помічника дійсно зробилася щирою.

— Так, схоже, ти й справді володієш певними здібностями. Якщо почуєш якусь… брехню про міністра, то я не відмовлюся про це дізнатися. — Він вказав на сходи. — А тепер тобі краще поспішити на кухню.

— Так, пане, якщо почую щось таке, неодмінно скажу вам. — Несан попрямував до сходів. — Я не хочу, щоб хтось брехав про міністра. Це неправильно.

— Молода людина… Несан, здається?

— Так, пане. Несан, — обернувся юнак. Далтон Кемпбелл схрестив руки на грудях і запитально подивився на нього.

— Що ти дізнався на покаянні про необхідність захищати Суверена?

— Суверена? — Неса витер долоні об штани. — Ну… Е-е… Що все, що робиться на захист Суверена, — чеснота.

— Дуже добре. — Не міняючи пози, Кемпбелл нахилився до Несана. — А оскільки ти чув, що міністр Шанбор швидше за все стане Сувереном, то?..

Помічник міністра явно чекав відповіді. Несан судорожно намагався зміркувати. Нарешті він відкашлявся.

— Ну… Напевно… Раз він стане Сувереном, то його теж потрібно захищати?

По тому, як Далтон заусміхався і випростався, Несан зрозумів: він потрапив у точку.

— У тебе дійсно є здібності, щоб просунутися по службі.

— Дякую вам, пане. Я зроблю все, щоб захистити міністра, оскільки він коли-небудь стане Сувереном. Мій обов'язок — захищати його, як тільки можу.

— Та-ак… — Якось дивно простягнув Далтон Кемпбелл і, схиливши голову набік, вивчаюче подивився на Несана. — Якщо ти опинишся корисним в… у всьому, що нам потрібно, щоб захистити міністра, то ти далеко просунешся в виплаті боргу.

— Боргу, пане? — Нагострив вуха Несан.

— Як я сказав Морлі, якщо він виявиться корисним міністру, то, можливо, навіть заслужить прізвище та отримає відповідний сертифікат за підписом Суверена. Ти розумний хлопець, і надалі я буду чекати від тебе не меншого.

Несан від подиву широко відкрив рот. Заслужити право на прізвище! Його потаємна мрія. Сертифікат, підписаний Сувереном, свідчив усім, що хакенець виплатив свій борг і тепер гідний поваги і права носити прізвище. Тут Несан схаменувся, згадавши слова Кемпбелла.