Одна з жінок здавалася сміливіша другої. Друга заявила, що хотіла б бути лише поміченою, не більше того. Перша хіхікнула і сказала, що аж ніяк не заперечує бути не тільки поміченою і що другій не слід турбуватися, тому що їхні чоловіки будуть лише щасливі, якщо їх дружинам вдасться добитися певної уваги міністра.

Несан повернувся, щоб глянути на двері кабінету міністра. Дехто вже привернув увагу міністра. Беата.

Він обережно відступив вліво. Підлога скрипнула. Несан насторожено завмер, йому здавалося, що вуха в нього виросли вдвічі. Дами внизу хіхікали над своїми чоловіками. Несан позадкував приблизно на фут. По спині в нього струмував піт.

Дами внизу рушили далі, не перестаючи базікати. Несан затамував подих. І почув, як відчинилися двері. Йому захотілося крикнути жінкам, щоб вони поквапилися і йшли пліткувати абикуди ще. Одна з жінок згадала ім'я чоловіка іншої — Далтон.

Двері за ними зачинилися. Несан видихнув.

І тут прямо перед ним розчахнулися двері кабінету міністра.

Величезний чужинець тримав Беату за плече. Дівчина рухалася до Несана боком. Чоловік жбурнув її, ніби вона важила не більше, ніж пухова подушка. Беата з тупим стуком приземлилася на підлогу. Вона не знала, що Несан стоїть прямо за нею.

Байдужі очі чужинця зустрілися з широко розкритими очима Несана. Густе темне волосся чоловіка прямими пасмами падало йому на плечі. Одяг теж був темним, в шкіряних пластинах, ременях і шкіряних стрічках. Велика частина його зброї лежала на підлозі кімнати. Здавалося, він не особливо її потребує. Чоловік виглядав так, ніби цілком здатний своїми величезними жилавими руками скрутити шию кому завгодно.

Коли незнайомець обернувся, Несан з жахом зрозумів, що дивний плащ зроблений з скальпів. Тому плащ і виглядав покритим клаптями волосся. Він дійсно був покритий клаптями волосся. Людського волосся. Всіх кольорів, від світлих до чорних.

З глибини кімнати міністр окликнув чужинця «Стейн!» і кинув йому крихітний білий предмет одягу. Стейн зловив білі трусики Беати і розтягнув двома м'ясистими пальцями, щоб поглянути на них. Потім шпурнув їх дівчині на коліна, поки вона, сидячи на підлозі, намагалася віддихатися, докладаючи величезного зусилля, щоб не розплакатися.

Стейн байдуже подивився Несану в очі і посміхнувся. Від посмішки його покрите густою щетиною обличчя зморщилося.

Він весело підморгнув Несану.

Несан отетерів від повної байдужості чоловіка до того, що він є свідком події. Міністр, застібаючи штани, визирнув з дверей. Він теж посміхнувся, потім вийшов у коридор і зачинив за собою двері.

— Чи не пройти нам тепер в бібліотеку?

— Після вас, пане міністр, — жестом запросив його Стейн.

Беата сиділа, опустивши голову, а двоє чоловіків, дружньо розмовляючи, рушили по коридору і пішли геть. Вона здавалася надто убитою від того, що позбулася всіх ілюзій. І у неї не було сил встати і піти, повернутися до колишнього життя.

Перетворившись в статую, Несан чекав, сподіваючись, що станеться неможливе й вона не озирнеться, що вона занадто розгублена, що кинеться відразу до іншого коридору, не помітить його, який стоїть, затамувавши подих, за її спиною.

Тихо схлипуючи, Беата піднялася. Повернулась. Побачила Несана — і застигла. Юнак стояв нерухомо, більше всього на світі шкодуючи про те, що піднявся сюди. Він явно побачив куди більше, ніж хотів.

— Беата… — Несан хотів запитати, чи не боляче їй, але, звичайно, їй було боляче. Хотів втішити її, але не знав як, не міг знайти потрібних слів. Хотів обійняти її і захистити, але боявся, що вона невірно витлумачить його турботу.

Лице Беати перетворилося на маску сліпої люті. Ні з того ні з сього вона відважила Несану такого потужного ляпаса, що у нього задзвеніло у вухах.

Несан мотнув головою, в очах потемніло. Йому здалося, ніби хтось йде по коридору, але він не був у цьому впевнений. Намагаючись зберегти рівновагу, Несан хотів схопитися за поручні, але схопив лише повітря і гепнувся на коліно, упершись рукою в підлогу. Майнув поділ синього плаття: Беата понеслася вниз, і її швидкі кроки луною рознеслися по сходах.

Вилиця горіла вогнем і моторошно боліла. В очах потемніло. Несан був вражений силою її удару. Його знудило. Він моргнув, намагаючись відновити зір.

Раптом хтось узяв його під руку і допоміг піднятися. Перед очима виникло лице Далтона Кемпбелла.

На відміну від тих двох Кемпбелл не посміхався, а пильно дивився Несану в очі, уважно вивчаючи, як майстер Драммонд вивчав принесеного риботорговцем палтуса. Перед тим як випатрати.

— Як тебе звуть?

— Несан, пане. Я працюю на кухні, пане. — Кемпбелл кинув погляд на сходи.

— Далеченько ти забрів від кухні, тобі не здається?

— Я відносив записку пивовару. — Несан вдихнув глибше, намагаючись говорити так, щоб голос не тремтів. — І якраз повертався на кухню, пане.