— Морлі? Кухарчук Морлі?

— Так. Хіба він не сказав тобі, що я з ним розмовляв?

Несан почухав за вухом, намагаючись збагнути, як це Морлі вдалося приховати від нього таку карколомну новину.

— Ну, взагалі-то ні, пане. Він нічого не говорив. Морлі — мій найкращий друг, так що я б пам'ятав, якби він сказав. Пробачте, але він нічого не говорив.

Далтон Кемпбелл, погладжуючи край срібних піхов, пильно дивився Несану в очі.

— Я і велів йому не казати нікому ні слова. — Кемпбелл підняв брову. — Такого роду вірність заслуговує нагороди. Від тебе я чекаю того ж. Ти зрозумів, Несан?

Зрозуміло, Несан все зрозумів.

— Жодній живій душі! У точності як Морлі. Я зрозумів, майстер Кемпбелл.

Далтон Кемпбелл кивнув, посміхаючись своїм думкам.

— Відмінно. — Він знову поклав руку на свій чудовий меч. — А знаєш, Несан, що коли хакенець виплачує борг і отримує прізвище, то цей підписаний сертифікат дає йому право носити меч.

— Правда? — Витріщив очі Несан. — А я й не знав! Високий андерець обдарував його прощальною посмішкою, і повернувся, щоб попрямувати далі по коридору;

— Повертайся до роботи, Несан. Був радий з тобою познайомитися. Може, коли-небудь ми з тобою ще поговоримо.

Поки його ще хтось не застукав, Несан прожогом помчав униз. Думки плуталися у нього в голові. Він знову і знову згадував Беату і найбільше хотів, щоб день скоріше закінчився і можна було б напитися і знову відчути себе добре.

Йому було страшно шкода Беату, але ж це сам міністр! Міністр, яким вона так захоплювалася, який в один прекрасний день стане Сувереном. Це його Несан бачив на ній. До того ж Беата вдарила його. Страшна річ для хакенця — навіть відносно іншого хакенця. Хоча — невідомо, чи поширюється ця заборона на жінок. А навіть якщо і не поширюється — все одно від цього не легше.

По якійсь абсолютно незрозумілій причині Беата тепер його ненавидить.

Несану страшно хотілося напитися.

— Несун! Сюди, хлопче! Несун! — Зазвичай, коли майстер Драммонд так його називав, Несан знав, що від приниження заливається червоним, але зараз його настільки турбувало побачене, що він ледь звернув увагу на таку дрібницю. Те, що майстер Драммонд звертається до нього так, ніби він всього лише бруд під ногами, не йшло ні в яке порівняння з тим, що Беата тепер ненавидить, його, Несана, і вдарила його.

З тих пір пройшло вже кілька годин, але обличчя досі горіло від удару. Сумнівів не залишалося — Беата його ненавидить. Несана це несказанно засмучувало і викликало подив, але, на жаль, це було так. Хоча, по його розумінню, Беаті слід було сердитися на когось іншого. На кого завгодно, тільки не на нього.

Може, й на саму себе — за те, що взагалі пішла нагору. Хоча навряд чи вона могла не піти, раз кличе міністр. Якщо б вона не пішла і міністр повідомив би про це м'ясникові, Інгер точно викинув би її на вулицю. Ні, відмовитися вона ніяк не могла.

До того ж їй хотілося подивитися на міністра. Вона сама казала. Але ж їй і в голову прийти не могло, що міністр здатний так з нею обійтися. А може, її зовсім і не міністр так образив. Неса згадав, як той чужинець, Стейн, йому підморгнув. Адже Беата провела там досить багато часу.

І все одно у неї немає ніякого приводу ненавидіти його. І вже тим більше — його бити.

Несан зупинився. Пальці тремтіли від довгого перебування в гарячій мильній воді. Тіло залишалося бездушним і німим. Крім обличчя.

— Слухаю, пане.

Майстер Драммонд відкрив було рот, але тут же закрив і, насупившись, нахилився ближче.

— Що сталося з твоєю фізіономією?

— Поліно зісковзнуло в дровітні, коли я набирав оберемок дров, і вдарило мене, пане.

Майстер Драммонд похитав головою, витираючи руки рушником.

— Ідіот, — пробурмотів він. — Тільки ідіот, — продовжив він досить голосно, щоб почули інші, — вдарить себе по фізіономії поліном, набираючи дрова.

— Так, пане.

Майстер Драммонд зібрався продовжити напучування, коли Далтон Кемпбелл, який вивчав якийсь папір із записами, підійшов до Несана. Помічник міністра тримав у руці цілий стос паперів. Провівши пальцем по записах на листку, він сунув решту під пахву.

— Драммонд, я прийшов дещо перевірити, — сказав Кемпбелл, не відриваючи очей від паперу.

Майстер Драммонд скоренько закінчив витирати руки і випрямив широку спину.

— Так, майстер Кемпбелл. Чим можу служити? — Помічник міністра подивився на другий аркуш.

— Ви прослідкували, щоб найкращі страви і кубки поставили в шафку?

— Так, пане Кемпбелл.

Далтон пробурмотів собі під ніс щось на зразок того, що їх, мабуть, поміняли вже після того, як він перевіряв. Він продивився папір і взяв наступну сторінку.