Несан облизнув пересохлі губи.

— Ну, розумієте, я люблю Морлі. Він мій друг. Але навряд чи в житті є щось, що мені хотілося б більше, ніж стати у вас гінцем, майстер Кемпбелл. Я згоден на цю роботу, якщо ви хочете мене на ній бачити.

— Відмінно. Тоді ласкаво просимо в колектив, Несан, — дружньо посміхнувся Кемпбелл. — Твоя вірність другові заслуговує поваги. Сподіваюся, ти так само будеш ставитися і до служби тут. Поки що я надам Морлі… тимчасову роботу, але підозрюю, що в якийсь момент в майбутньому відкриється вакансія і він приєднається до тебе в колективі гінців.

Від цих слів Несан відчув полегшення. Йому страшенно не хотілося втрачати друга, але він готовий був на що завгодно, лише б вирватися з ненависної кухні майстра Драммонда і стати гінцем.

— Ви дуже добрі, пане. Я впевнений, що Морлі буде служити вам вірою і правдою. Я ж клянуся, що буду. Далтон Кемпбелл знову подався вперед, ніжки стільця зі стуком опустилися на підлогу.

— Що ж, відмінно. — Він посунув через стіл складений аркуш паперу. — Віднеси це майстру Драммонду. Це повідомлення, що я взяв тебе на посаду гінця і відтепер ти більше йому не підпорядкований. Мені подумалося, що ти захочеш сам вручити йому цей папір як перше офіційне доручення. Несану хотілося скакати і волати від радості, але він зберіг незворушність, як, на його думку, і належало гінцеві. — Так, пане, буде виконано.

Він раптом зловив себе на тому, що стоїть більш гордо, ніж зазвичай.

— А одразу після цього один з моїх гінців, Роулі, відведе тебе на склад. Там тебе забезпечать на перший час більш-менш підходящою за розміром уніформою. А потім швачки знімуть з тебе мірки і пошиють уніформу по тобі. Від своїх службовців я вимагаю, щоб усі були акуратно одягнені в пошиті на замовлення лівреї. І чекаю від моїх гінців, щоб вони не ганьбили своїм зовнішнім виглядом мій відділ. Це означає, що одяг має бути чистим, чоботи начищені, волосся причесане. І ти постійно будеш вести себе абсолютно бездоганно. Подробиці пояснить Роулі. Ти впораєшся з цим, Несан?

— Так, пане, звичайно, пане. — У Несана тремтіли коліна.

Думка про новий одяг, який йому належить носити, раптом примусила його засоромитися своїх обносок. Ще годину тому він вважав, що виглядає цілком нормально, але тепер так не думав. Йому не терпілося скинути лахміття кухарчука.

Цікаво, а що подумає про нього Беата, побачивши його в красивому новому костюмі гінця?

Далтон Кемпбелл кинув на стіл шкіряний капшук. Замок був запечатаний сургучною печаткою з відбитком пшеничного колоса.

— А коли приведеш себе в порядок і переодягнешся, віднеси цей кошіль в Комітет Культурної Згоди в Ферфілді. Знаєш, де він знаходиться?

— Так, майстер Кемпбелл. Я виріс у Ферфілді і майже все там знаю.

— Так мені і казали. У нас трудяться гінці зі всього Андера і в основному обслуговують місця, які добре знають. Місця, звідки вони родом. Оскільки ти виріс в Ферфілді, переважно будеш там і працювати.

Далтон Кемпбелл вивудив щось із кишені і кинув.

— Це тобі.

Несан зловив і тупо втупився на срібний соверен. Він сильно підозрював, що не кожен багатій тягає з собою таку величезну суму.

— Але ж, пане, я ще не пропрацював місяця!

— Це не зарплата гінця. Зарплату ти будеш отримувати в кінці кожного місяця. — Далтон Кемпбелл підняв брову. — Це за виконану нині вночі роботу.

Клодін Уінтроп. Ось що він має на увазі. Це за те, що вони з Морлі залякали Клодін Уінтроп і змусили мовчати.

Вона називала Неса паном.

Несан поклав соверен на стіл. Неохоче він пальцем посунув монетку до Далтона Кемпбелла.

— Ви мені нічого за це не винні, майстер Кемпбелл. Ви ж нічого мені за це не обіцяли. Я зробив це, тому що хотів допомогти вам і щоб захистити майбутнього Суверена, а зовсім не заради нагороди. Я не можу взяти гроші, які не заслужив.

Помічник міністра подумки посміхнувся.

— Візьми гроші, Несан. Це наказ. Коли віднесеш кошель в Ферфілд, на сьогодні у мене більше доручень не буде. І я хочу, щоб ти витратив дещо з цих грошей — або всі, якщо захочеш, — на себе. Розважся, отримай задоволення. Купи-небудь поїсти. Або випити. Ці гроші — твої. Витрачай їх на що забажаєш.

Несан дотримав захват.

— Так, пане, спасибі вам! Я вчиню так, як ви творите.

— От і добре. Тільки ще одне, — сперся Кемпбелл на стіл. — Не витрачай їх на міських повій. Цієї весни серед повій у Ферфілді поширилися мерзенне захворювання. А це дуже несимпатична смерть. Якщо скористаєшся послугами зараженої повії, то не проживеш досить довго, щоб стати досвідченим гінцем.

Хоча думка переспати з повією здавалася дуже привабливою, Несан не уявляв, як зможе набратися хоробрості зробити все це і постати голим перед ким би то не було. Він любив дивитися на жінок, як йому сподобалося дивитися на Клодін Уінтроп, Беату, любив уявляти їх оголеними, але ніколи не уявляв себе голим перед ними та ще в збудженому стані. Йому досить складно буде приховувати перед ними своє збудження і в одязі. Йому дуже хотілося жінку, але він зовсім не уявляв, як зможе впоратися з незручністю і не втратити самовладання.