Шрифт:
Раптом він відчув, як хтось штовхнув його в спину. Обернувшись, він побачив рот: великі червоні губи і ряд зубів без одного ікла.
— Чула про Ендрю. Жах, — сказав рот. І далі жував жуйку. Це була Сандра.
Харрі спробував щось сказати, але в нього нічого не вийшло. Сандра здивовано витріщилася на нього.
— Вільна? — насилу вимовив він.
Сандра розсміялася:
— Yes, but I don't think you're up to it. [65]
— Думаєш? — спромігся нарешті Харрі на відповідь.
65
Так, але гадаю, зараз тобі це ні до чого (англ.).
Сандра поглянула довкола. Харрі здалося, що в тіні промайнув блискучий костюм: Теді Монґабі напевно десь неподалік.
— Слухай, я на роботі. Йди додому, проспися, а вранці поговоримо.
— У мене є гроші. — Харрі поліз за гаманцем.
— Сховай зараз же! — відштовхнула його Сандра. — Добре, я з тобою піду і ти мені заплатиш, але не тут, гаразд?
— Ходімо до мого готелю. За рогом. «Кресент», — запропонував Харрі.
Сандра знизала плечима:
— Whatever. [66]
66
Як хочеш (англ.).
Дорогою вони зайшли до bottle-shop, [67] де Харрі купив дві пляшки «Джим-Біна».
Нічний портьє в «Кресенті» з голови до ніг оглянув Сандру, коли та увійшла. Він уже хотів був щось сказати, але Харрі випередив його:
— Ніколи не бачив таємних інформаторів поліції?
Нічний портьє, молодий азіат у костюмі, непевно посміхнувся.
— Гаразд. Ти її не бачив. Дай мені ключі від номера. У нас справи.
Здається, портьє не повірив у цю маячню, але ключі видав без заперечень.
67
Винна крамниця (англ.).
У кімнаті Харрі вигріб усе спиртне з міні-бару.
— Це мені, — він узяв пляшку «Джим-Біна». — Решта — тобі. Вибирай!
— Бачу, тобі дуже подобається віскі, — сказала Сандра, відкриваючи пиво.
Харрі спантеличено поглянув на неї:
— Звідки ти знаєш?
— Більшість п’ють різну гидоту. Просто задля різноманітності.
— От як? І ти теж п’єш?
Сандра знизала плечима:
— Не те щоб п’ю… Я намагаюся кинути. Худну.
— Не те щоб, — повторив Харрі. — Тобто ти сама не знаєш, про що говориш. Дивилася «Покидаючи Лас-Вегас» з Ніколасом Кейджем?
— Що?
— Проїхали. Загалом, кіно про алкоголіка, який вирішив упитися до смерті. У це я якраз можу повірити. Але він дудлив усе, що трапиться: джин, горілку, віскі, бурбон, бренді, всяку погань. Згодиться, якщо вибирати нема з чого. Та цей хлопець прийшов у відому на весь світ винну крамницю Лас-Вегаса, у нього купа грошей, і йому однаково, що пити. Взагалі однаково! Ніколи не бачив п’яницю, якому плювати, що пити. Якщо вже ти знайшов своє пійло, то пити будеш лише його, вірно? А фільм навіть номінували на «Оскар».
Харрі закинув голову, залпом видудлив свою пляшку і пішов відчиняти балконні двері.
— А далі? — запитала Сандра.
— Спився, — сказав Харрі.
— Я запитую, дали йому «Оскара»?
— Візьми із сумки пляшку і йди сюди. Посидимо на балконі, подивимося на місто. У мене дежавю.
Сандра прихопила дві склянки, пляшку і сіла поряд з ним, притулившись спиною до стіни.
— Забудьмо, що творив цей диявол за життя. Вип’ємо за Ендрю Кенсинґтона. — Харрі розлив віскі по склянках.
Мовчки випили. Харрі засміявся.
— А той хлопчина з «Бенд», Річард Мануель. У нього були серйозні проблеми, не тільки через пияцтво, а… по життю. І він не витримав, повісився в готелі. У нього вдома знайшли дві тисячі пляшок — і всі однаковісінькі, з-під Ґран Марньє.
Лише з-під нього. Розумієш? Мерзенний апельсиновий лікер! Він знайшов те, що йому було потрібно. Куди там Ніколасу Кейджу! Ет, на дивному світі ми живемо.
Він широким жестом показав на зоряне небо Сіднея. Випили ще. Очі Харрі почали злипатися. Сандра провела рукою по його щоці.
— Слухай, Харрі, мені час іти. А тобі, думаю, час спатоньки.
— Скільки коштує ціла ніч? — Харрі налив собі ще віскі.
— Не думаю, що…
— Почекай. Доп’ємо і почнемо. Обіцяю кінчити швидко, — усміхнувся Харрі.
— Ні, Харрі. Я піду. — Сандра встала і схрестила руки на грудях.
Харрі теж підвівся, не втримав рівновагу й хитнувся до балконних перил, та Сандра втримала його. Він повис на її худому плечі й прошепотів:
— Доглянь за мною, Сандро. Цю ніч. Заради Ендрю. Що я кажу? Ради мене.