Шрифт:
дябел(польськ.) — диявол, чорт
едукований(польськ.) — вихований; освічений
епістемон— начальник над науками і науковими заняттями та знаннями; у черничому житті монах-наглядач, який будив братію, обходив келії, щоб монахи не спали, не проводили пустопорожніх балачок, а займалися справами. У XII ст. термін почав використовуватися для пояснення взаємин між монахами і Церквою в Візантії.
есмь(старосл.) — я є
єдваб— ґатунок коштовної шовкової тканини
єстем(польськ.) — я є
живчик— жилочка на людському тілі, в якій відчувається пульсування крові
жовтільниця— жовтяниця, гепатит
забіє(польськ.) — уб'ю
завестись(з польськ.) — помилитися в комусь чи чомусь
загарливий— запопадливий, запальний
загирити— погубити; загубити
загонистий— якому властиві завзяття, сміливість або зухвалість, запальність
заживний— тут: заможний
заков'язнути— померти (від старості, голоду і т. ін.)
залубні— сани з кузовом
заміт— закид; зауваження
запари— зашпори, гострий біль від морозу, холоду
заскочити— застати зненацька
засуто— забагато, загусто
зась(польськ.) — же, а (протиставний сполучник)
задний(польськ.) — поважний, шановний, достойний, шляхетний
збиточний— пустотливий
звичайний— тут: який дотримується звичаїв
згага— печія
зіспол— поєднання
змарганий— від дієсл. маргати — м'яти, гнути, скручувати
зментружений— занепокоєний, стривожений
злецоний(польськ.) — доручений
знечев'я— знічев'я
зробити жида— надто жирно вивести пером якусь літеру у слові
з'ява— поява, з'явлення кого-, чого-небудь
иже— назва літери „и" в старослов'янській азбуці; який
имам(старосл.) — маю
ім'ярек— вказівка на потребу назвати чиєсь власне ім'я (такий-то). Від старослов'янського имя рекъ — „ім'я скажи"
Інфлянти(Inflanty) — польська назва Ліфляндії у XVII–XVIII ст.
йорчик, зменш. від йор — назви літери ъ у старослов'янській азбуці. На початку слів ця буква не вживалася.
кагла— отвір у димоході (до стелі), який затуляють для збереження тепла
казус(лат.) — випадок
каламар— чорнильниця
канон[канона] — гармата
капельник— капельмейстер
капітель— горішня частина (завершення) колони, пілястри або стовпа, на яку спирається балка або архітрав
карабела— крива шабля
карафина— карафа, графин
Карл XII[Karl XII] (1682–1718) — король Швеції з 1697, син Карла XI; видатний полководець; під час Пн. війни 1700-21 переміг рос. війська під Нарвою (1700), пол. короля Августа II Сильного над Зх. Двіною і під Клішовом (1702); 1704 посадив на пол. трон Станіслава Лєщинського; 1706 зайняв Саксонію; уклав таємний союз із гетьманом І. Мазепою і 1708 рушив на Україну; 1709 зазнав поразки під Полтавою; 1710 уклав угоду про взаємну допомогу з гетьманом П. Орликом і Кримським ханством; 1715 повернувся до Швеції; загинув у Норвегії.
Кассандра— в грецькій міфології донька царя Трої Пріама, наділена даром пророкувати. Але бог Аполлон зробив так, що її пророцтвам не вірили.
кивати— рухати
киндяк— бавовняна тканина
кичка— повстяна прокладка під хомутом; старовинний головний убір заміжньої жінки
кликуша(рос.) — крикливиця, причинна, біснувати, навіжена
кобеняк— суконний довгий і широкий чоловічий верхній одяг з відлогою; каптан, кирея, сіряк