Шрифт:
Мсьє Леет ввійшов до зали. Спохмурнів.
— У нас не дозволяється торкатися речей, якщо ви не збираєтеся їх купувати. Ось ваш чек. — Тут Леет розсміявся. — Проте його сума не покриє ціну Гварді.
— Так, не сьогодні. Почекаємо наступного разу, мсьє Леет.
29
Інспектор Попіль, не довіряючи слабкому дзеньканню дзвоника, загупав у двері галереї «Леет» на вулиці Сен-Пер. Відчинив господар, і Попіль одразу поставив питання руба:
— Звідки у вас Гварді?
— Я викупив його у Копніка, коли ми ділили наш спільний бізнес.
Леет витер обличчя, йому подумалося, який же гидотний вигляд має цей француз інспектор у своєму невентильованому прогумованому плащі.
— Він казав мені, що купив його в якогось фіна, імені не називав.
— Покажіть мені інвойс, — наказав Попіль. — Також ви мусите мати на цю картину сертифікат MFAA. [71] Покажіть мені також його.
Леет порівняв список розшукуваного зі своїм каталогом.
71
MFAA (Monuments, Fine Arts and Archives) — Союзна комісія з охорони історичних пам’яток, творів мистецтва й архівів, створена на початку 1943 p. СРСР відмовився на пропозицію приєднатися до MFAA.
— Погляньте, тут вкраденого Гварді описано інакше. Роберт Лектер позначив картину як «Вид на Санта Марія делла Салюте», а я купив її як «Вид на Гранд Канал».
— Я маю виписаний судом ордер на вилучення картини, хай там як вона не називається. Знайдіть мені того Копніка, мсьє Леет, і ви убезпечитися від багатьох неприємностей.
— Копнік мертвий, інспекторе. Він був моїм компаньйоном у цій фірмі. Ми називалися «Копнік і Леет». Хоча «Леет і Копнік» виглядало б незрівнянно милозвучніше.
— Ви маєте якісь його записи?
— Його адвокат має.
— Поцікавтеся його паперами, мсьє Леет, добре поцікавтеся, — порадив Попіль. — Я хочу знати, яким чином ця картина потрапила із замку Лектер до галереї «Леет».
— Лектер, — промовив галерейник, — це той хлопець, що малює?
— Так.
— Феноменально.
— Так. Феноменально, — погодився Попіль. — Упакуйте мені картину, будьте такі ласкаві.
Леет з’явився на набережній Орфевр [72] через два дні з паперами. Попіль улаштував так, щоб чекати тому довелося в коридорі напроти кімнати з табличкою «Авдісьон № 2», де саме відбувався допит підозрюваного у зґвалтуванні, тож звідти долітали звуки ударів і скиглення. Попіль промаринував Леета там хвилин із п’ятнадцять і тільки потім запросив його до свого кабінету.
72
На набережній Орфевр-36 розташоване управління кримінальної поліції.
Галерейник показав йому документ, що стверджував, ніби Копнік купив Гварді в якогось Емппу Макінена за вісім тисяч англійських фунтів.
— Ви вважаєте цей папірець переконливим? — спитав Попіль. — Я — ні.
Леет кашлянув і втупився у підлогу. Минуло не менше двадцяти секунд.
— Прокурору не терпиться відкрити проти вас кримінальну справу, мсьє Леет. Він кальвініст найсуворішого ґатунку, розумієте, про що я?
— Картину було…
Попіль зупинив його піднятою рукою.
— Хвилинку, давайте наразі забудемо про ваші проблеми. Зробимо припущення, що мені заманулося вас прикрити. Мені потрібна ваша допомога. Погляньте ось на це.
Він вручив Леету грубезну пачку аркушів тонкого лощеного паперу, видрукуваних щільними рядками.
— Це реєстр речей, які Комісія мистецтв привозить до Парижа з накопичувального пункту в Мюнхені. Всі речі в цій колекції були в когось украдені.
— Для показу в музеї Жьо де Пом. [73]
— Так, можливо, ті, хто розшукує свої речі, знайдуть їх на цій виставці. Друга сторінка, посередині, я зробив там позначку.
73
Колишній зал для гри в м’яча, потім Музей імпресіонізму, тепер Національна галерея Jeu de Paume.
«Міст зітхань», Бернардо Белотто, [74] тридцять шість на тридцять сантиметрів, олія на дошці.
— Ви знаєте цю картину? — спитав Попіль.
— Звісно, я чув про неї.
— Якщо це оригінал, її було вкрадено із замку Лектер. Ви мусите знати, що в неї є пара, інша картина, на якій теж зображено Міст зітхань. [75]
— Так, робота старшого Каналетто, намальована того ж самого дня.
— І також вкрадена із замку Лектер, імовірно, в один день і тою самою персоною, — доповнив Попіль. — Наскільки більше грошей ви заробили б, якби продавали їх не поодинці, а в парі?
74
Бернардо Белотто (1720–1780) — венеційський живописець і графік, прозваний Каналетто на честь свого дядька і вчителя Джованні Антоніо Каналя-Каналетго.
75
Побудований у 1600 році невеличкий критий міст через канал Ріо де Палацо, по якому виводили засуджених з венеційського Трибуналу.
— Учетверо більше. Ніхто при здоровому глузді їх не розпаровував би.
— Отже, їх було розпаровано або через недоумкуватість, або випадково. Два «Мости зітхань». Якщо той, хто їх украв, володіє ще однією картиною, чи не захочеться йому повернути собі й іншу? — висловив припущення Попіль.
— Цілком можливо.
— Коли цю картину повісять у Жьо де Пом, про неї піде розголос. Ви підете зі мною на виставку, і ми побачимо, хто тинятиметься навкруг неї.