Фера сидів на тапчані у кальсонах, мацаючи великим і вказівним пальцями хрестика, що на ланцюжку звисав із його шиї. Свої штани й сорочку він акуратно виклав на стільці так, ніби там хтось щойно сидів і раптом десь випарувався з одежі. Черевики стояли точно під манжетами штанів. Одяг лежав на стільці в анатомічно достовірній позі. Поява Ганнібала не змусила Фера підняти очі.

— Доброго дня, мсьє Луї Фера, — привітався Ганнібал.

— Мсьє Фера вийшов, я тут замість нього, — озвався Фера. — Що вам треба?

Ганнібал, не повертаючи голови, покосився в бік одягу.

— Я хотів попросити, щоб він пожертвував своє тіло медичній школі, на благо науки. З ним поводитимуться шанобливо.

— Ви заберете його тіло куди захочете. Потягнете будь-куди.

— Я не маю права і не зробив би цього, навіть якби мав, я не можу забрати тіло без його дозволу. Тим паче кудись потягти.

— Ага, ось і мій клієнт, — промовив Фера.

Він одвернувся від Ганнібала і почав тихо радитися з одягом, мов той тільки-но зайшов до камери і всівся на стілець. Фера обернувся до ґрат.

— Він хоче знати, у чім його вигода, щоб віддавати вам тіло.

— П’ятнадцять тисяч франків його родичам.

Фера обернувся до одягу, а потім знов до Ганнібала.

— Мсьє Фера каже: «Нахер тих родичів, хай вони простягнуть руку, а я в неї насеру!» — Фера притишив голос: — Пробачте йому, він роздратований, але серйозність питання вимагає від мене точної цитати.

— Я цілком вас розумію, — сказав Ганнібал. — А як ви вважаєте, чи він не міг би переказати свій гонорар на щось, що могло б роздратувати його родичів, можливо, це принесе йому задоволення, мсьє..?

— Можете звати мене Луї — у нас із Фера однакові імена. Ні. Я вважаю його дуже впертим. Мсьє Фера живе дещо відстороненим від себе життям. Він каже, що має дуже незначний вплив сам на себе.

— Розумію, він не самотній у цьому сенсі.

— Мені важко повірити, ніби ви щось розумієте, ви самі не більше, як дитя… тобто школяр.

— Але ви можете мені допомогти. Кожен студент школи медицини пише приватного листа подяки донору, з котрим він матиме справу. Знаючи так добре мсьє Фера, ви могли б допомогти мені скласти подячного листа. Просто на випадок того, що він погодиться на пропозицію.

Фера потер лоба. У нього виявилися зайві кісточки на пальцях — видно, колись вони були поламані, а потім неправильно зрослися.

— Хто його читатиме, окрім самого мсьє Фера?

— Лист висітиме на шкільній дошці, якщо він того забажає. Весь факультет його побачить, знамениті і впливові люди. Він може дозволити опублікувати того листа в «Le Canard Enchione». [95]

— Що саме ви могли б йому написати?

— Я звернувся б до нього як до щедрої людини, котра своїм подарунком на користь французького народу зробила свій внесок у науку, у прогрес медицини на благо майбутніх поколінь дітей.

— Забудьте про дітей. Дітей геть.

Ганнібал швидко начеркав вітальну формулу в своєму блокноті. «Як на вашу думку, так буде респектабельно?» Показуючи блокнот із написом, він доволі високо підняв руку, щоб мсьє Фера подивився вгору і можна було прикинути довжину його шиї.

Не дуже довга шия. Якщо Мсьє де Парі не вхопить його міцно за волосся, мало що залишиться нижче під’язикової кістки, навряд чи згодиться для фронтальної експозиції шийного трикутника.

— Ми не повинні забувати про його патріотизм, — сказав Фера. — Коли Великий Шарль [96] віщав із Лондона, хто відгукнувся? На барикадах був Фера! Вів ля Франсе!

Ганнібал помітив, як від патріотичного натхнення на лобі зрадника Фера напружилися жили, як на його шиї нап’ялися яремна вена й сонна артерія. Ця голова напрочуд придатна для ін’єкцій.

— Авжеж, хай живе Франція! — підтримав його Ганнібал і подвоїв зусилля. — Ми наголосимо в листі на тому, що його називали вішістом, хоча насправді він був учасником руху опору, так?

— Безперечно.

— Він рятував парашутистів, напевне?

— Траплялися випадки.

— Проводив диверсійні акції?

— Дуже часто й не зважаючи на власну небезпеку.

— Намагався захистити євреїв?

Коротка пауза.

— Так. Ризикуючи собою.

— Певне, його піддавали тортурам, його зламані пальці стали жертвою на вівтарі вільної Франції?

— Він все’дно зміг гордо віддати честь, коли Великий Шарль повернувся, — запевнив Фера.

Ганнібал поставив крапку.