Вход/Регистрация
Тістечка з ягодами
вернуться

Сова Ізабелла

Шрифт:

— Чим зганьбитися? Тим, що ти щирий?

— Що я м’який, хоч і виглядаю, як Скелясті гори.

— Скажу тобі, Мацеку, що ти гірше зганьбишся текстами про чоловіків із польських фільмів.

— А хіба не правда, що ви волієте отих Келерів із завжди готовою до пострілу зброєю?

— Ми просто спимо й бачимо, щоби нявчати для них на килимку. Ще докинь цитату про старі дупи, і я справді впаду з коня.

— Не докину, бо… бо Івонна була на два роки старша від мене. І, розумієш, мені це анітрохи не заважало.

— Ну, це вже поступ, — пирхнула я. — Отак спокійно ставитися до різниці у віці, яка вас розділяє. Цілих сімсот днів досвіду. Вона була у групі білочок, а ти всього-на-всього здобував авторитет серед зайчиків.

Він мляво всміхнувся.

— Скажи ще, що в мене є шанс знову закохатися.

— Ти так любиш сутички?

— Мало сказати люблю. Часом я замислююся, чого мені найбільше бракує. Самої Івонни чи отих її їдких укусів. І знаєш що, Ягодо? Я і справді цього не знаю.

— Цього, мабуть, не можна розділити.

— І не треба, — зауважила Аня. — Бо в цьому, мабуть, і полягає зріле кохання.

Двадцять сьоме

Вирвалася на годинку зі станції, щоби заплатити рахунки і принагідно купити собі якусь дрібничку на день дитини. Колись треба починати. Я саме кружляла по парфумерній крамниці, коли помітила масивну постать, котра із запалом спорскувала зап’ястки однією з туалетних вод.

— Мацеку, ти тут? — здивувалась я.

Мацек спочатку спробував сховатися за стійку із засобами для стилізації волосся, а потім залився інтенсивним багрянцем від чуба аж до кінчиків волохатих пальців на ногах.

— Ягодо, благаю, нікому не кажи.

— О’кей, я не знала, що візит до парфумерної крамниці — це для тебе така ганьба. Ти виглядаєш на чоловіка, котрий не ощадить на масажних олійках та автозасмазі.

— Але сюди я прийшов, аби позгадувати, — він показав на смужки паперу, напахчені парфумами. — Це був її улюблений аромат. А цим вона завжди користувалася навесні. Досить його понюхати, і я маю бажання розревітися. Тільки присутність людей мене стримує.

— А чому саме вона?

— Не знаю, — він витер повіки, цього разу обережніше, щоб не вилетіли лінзи. — Усі дівки, яких я мав до неї, були в сто разів більше в моєму смаку, ніж вона. Набагато гарніші, ніж та капризна, отруйна підколодна гадюка.

— Тоді чому ти з ними розходився?

— Бо вони були, як дешеві прикраси на ялинку. Знаєш, як воно є. В грудні купуєш собі коробку кульок. Викидаєш гроші, але несила пручатися. Такі вони всі лискучі, барвисті, обсипані блискітками, як та Болекова пацієнтка. А в лютому розбираєш ялинку і раптом бачиш мотлох. Криві, вибляклі візерунки, здряпана фарба, жахливі кольори.

— Ну а наступної зими ти знову дозволяєш себе ошукати.

— Поки трапиш на справжню кульку. Саме так було з Івонною.

— Тоді чому ти до неї не зателефонуєш?

— Бо справжній чоловік завжди поступається першістю жінці.

— І чинить нерозумно, — підсумувала Ядзя. — Бо вона єдина не ставилася до нього, як до грошовитого засмаглого огира.

— З товстим шаром олії на кузові, — додала Маріолька.

— Грошовитого? — здивувалась я.

— Ну так, пані Ягодо. Солярій, конезавод. На дуреп із дискотеки це справляє враження. А на Івонну не справляло.

— Але начебто ті дурепи були вродливіші. А для такого Мацека тіло — це головне.

— Це він тобі сказав, що вони були гарніші? — не повірила Ядзя. — Доктор бачив його попередніх подружок, то нехай їх тобі опише.

— Бордова меліровка, бронзово-жовта шкіра, білі обтислі штанці. На губах лілова помада. На повіках перламутрові тіні аж до вух. На голові біла бейсболка. До цього усміх футболіста другої ліги.

Коротше кажучи, Мацек, переодягнений жінкою.

— Івонна на їхньому тлі виглядала як інопланетянка, — визнала Маріолька. — Нічого дивного, що хлопець злетів з котушок.

— Знаєте що? — озвалась Юлька. — Кожен задає собі питання: чому Мацек вибрав саме її, а не тих дуреп. А чому ніхто не запитає, що дівчина штибу Івонни знайшла в такому Мацекові?

Двадцять восьме

— Вона бачила в мені людину. І за це я її кохав. Може, навіть і далі кохаю.

— Тоді ти і справді стоїк. Я вже десять разів зателефонував би.

— А ви, докторе, чому не телефонуєте до тієї своєї таємничої жінки? Здається, ви на неї запали.

  • Читать дальше
  • 1
  • ...
  • 53
  • 54
  • 55
  • 56
  • 57
  • 58
  • 59
  • 60
  • 61
  • 62
  • 63
  • ...

Ебукер (ebooker) – онлайн-библиотека на русском языке. Книги доступны онлайн, без утомительной регистрации. Огромный выбор и удобный дизайн, позволяющий читать без проблем. Добавляйте сайт в закладки! Все произведения загружаются пользователями: если считаете, что ваши авторские права нарушены – используйте форму обратной связи.

Полезные ссылки

  • Моя полка

Контакты

  • chitat.ebooker@gmail.com

Подпишитесь на рассылку: