— Ми навіть не будемо пробувати, тітонько, — сказала Юфімія.

— Айріні! Уявіть собі! Минуло стільки років! Вона йшла з русявою бородою…

— Тітонько! Ви мене замучите! З русявою бородою!..

— Я хотіла сказати, — суворо промовила тітонька Джулі, — з русявобородим джентльменом. І анітрохи не постаріла. Вона завжди була вродлива, — додала вона, ніби вибачаючись.

— Ой, розкажіть нам про неї, тітонько! — вигукнула Імоджен. — Я ледве її пригадую. Вона ніби сімейний привид. Це так цікаво!

Тітонька Гестер сіла. Джулі таки звела розмову на слизьке!

— Вона не дуже-то скидалася на привид, наскільки я пригадую, — пробурчала Юфімія, — в кожному разі, він був досить пишнотілий.

— Серденько! — вигукнула тітонька Джулі. — Яких ти вживаєш виразів! Адже це не дуже пристойно.

— Але яка вона була з себе? — допитувалася Імоджен.

— Я розкажу тобі, дитино, — мовила Френсі. — Щось на зразок сучасної Венери, вишукано вбраної.

Юфімія роздратовано зауважила:

— Венера не носила ніякого вбрання, і очі в неї були сині, наче сапфір.

В цю хвилину Ніколас попрощався і пішов.

— Місіс Нік жінка суворих правил, — мовила, сміючися, Френсі.

— У неї шестеро дітей, — сказала тітонька Джулі, — їй належить такою бути.

— Мабуть, дядечко Сомс дуже її любив? — вперто провадила своєї Імоджен, обводячи всіх поглядом своїх темних променистих очей.

Тітонька Гестер розпачливо розвела руками, а тітонька Джулі відповіла:

— Атож, твій дядечко Сомс був щиро їй відданий.

— Здається, вона з кимось утекла?

— Ні, звичайно, ні; тобто… не зовсім.

— То що ж вона зробила, тітонько?

— Ходімо, Імоджен, — сказала Вініфред, — час уже додому.

Але тітонька Джулі рішуче додала:

— Вона… вона поводилася не так, як слід.

— Господи! — вигукнула Імоджен. — Завжди мені кажуть одне й те ж.

— Щоб ти знала, любонько, — сказала Френсі, — у неї був роман, який скінчився смертю того молодика; потім вона покинула дядечка. Мені вона завжди подобалася.

— Вона приносила мені шоколадні цукерки, — тихо сказала Імоджен, — і від неї приємно пахло.

— Це вже напевно! — зауважила Юфімія.

— Зовсім не напевно! — заперечила Френсі, яка сама вживала дуже дорогу левкоєву есенцію.

— Не розумію, — мовила тітонька Джулі, здіймаючи руки, — не розумію, навіщо ми говоримо про такі речі.

— А вона розлучилася з дядечком? — запитала Імоджен від порога.

— Звичайно, ні! — вигукнула тітонька Джулі. — Тобто… звичайно, ні.

Біля протилежних дверей почулася чиясь хода. До вітальні знову зайшов Тімоті.

— Я прийшов по карту, — сказав він. — Хто з ким розлучився?

— Ніхто, дядечку, — відповіла цілком правдиво Френсі.

Тімоті взяв карту з рояля.

— Стережіться, щоб у нашій родині нічого такого не сталося, — мовив він. — Досить із нас добровольців. Країна стоїть на порозі руїни. Не знаю, до чого ми дійдемо. — Він посварився товстим пальцем на присутніх. — Забагато розвелося у нас жінок, і вони не знають, чого їм треба.

Промовивши це, він міцно схопив обома руками карту й зразу вийшов, ніби побоюючись, що хто-небудь йому відповість.

Семеро жінок, до яких він звертався, загомоніли між собою стиха. Чути було тільки голос Френсі: «Знаєте, всі Форсайти!..»— і тітоньки Джулі: «Треба, щоб він увечері попарив ноги в гарячій воді з гірчицею, Гестер. Ти скажеш Джейн? Боюся, що кров знову вдарила йому в голову…»

Того вечора, коли вони з Гестер сиділи удвох після обіду, тітонька Джулі спустила вічко у плетиві й підвела голову.

— Знаєш, Гестер, я не можу пригадати, де я чула, що наш любий Сомс хоче, щоб Айріні повернулася до нього. Хто це розповів нам, що Джордж намалював на нього карикатуру з підписом: «Щасливий не буде, аж поки не здобуде»?

— Юстас, — відповіла Гестер з-за газети «Таймс». — Вона була у нього в кишені, але він не схотів показати нам.

Тітонька Джулі посиділа мовчки, міркуючи. Цокотів годинник, шелестіла газета, в каміні гуготіло полум'я. Тітонька Джулі спустила ще одне вічко.

— Гестер, — мовила вона, — мені оце набігла в голову жахлива думка.

— То краще не кажи мені, — швидко відповіла тітонька Гестер.

— О ні, я мушу сказати. Ти навіть не уявляєш, яка вона жахлива! — Голос її перейшов у шепіт. — Джоліон… кажуть, у Джоліона тепер… русява борода.