Шрифт:
– Це ти мені говориш?
– Та що мовчиш?
– Благослови, не пожалкуєш…
– Ох це так, благословляю.
А про це не пожалкую?
Тебе я прославляю.
А чи чим не захворію?
– Ні, дякую тобі,
І все сказати нічого.
Але ж вже не собі,
А тобі добро зробити можу.
І на твоє благословення,
Таке щире й чисте.
На тобі моє прощення,
Таке щире й золоте.
Я піду, а тобі в рай потрапити, І щастя мати.
– Якби так все не забути,
І мені потрібно собою бути.
Ну все прощай-прощай,
Удача словом не мине.
– Мене не забувай,
І думками згадуй мене.
3
Ах, чорним магом
Виявилась моя любов.
Як стояла за порогом,
Бачила все-все.
Він читав те заклинання
На любов мою.
Нечистої сили закликання
На любов мою.
А я ж його любила,
І вірила й грішила.
А я ж за ним ридала,
І на картах ворожила.
Але його зілля не карти,
То ціле зілля.
Він що хоче померти,
Померти, і в пекло?
Жаб’ячі очі, риб’ячий хвіст,
Жайворонка лапки.
І все в великий піст:
Крила орла і пелюстки ромашки, Порох та очі свинячі,
Шерсть котяча,
Та ще й кість собача.
Все зварив, приготував,
Зве мене.
З вином змішав,
І пригощає.
Доки він вийшов,
Викидала все в сміття.
А як прийшов,
Думав, що в пеклі життя.
– А я й без чар люблю!
– Звідки ти знала!
– Чарами тебе не згублю,
Але за тобою шпигувала.
– Ах, який я дурень.
– Та ти сам в чарах був!
– Присіла на пень.
– Ох Віка та дівиця,
Зачарувала і до пекла пішла.
– Ах, чортова дівиця,
А я все думав, що люблю.
– Добра її душа, чиста,
Благословенна мною у раю.
– А ти теж туди, ох прудка.
– Ні послухай прокляла,
Прокляла я тую сучку.
Але ледь вона не померла,
І я вхопила совісті ручку.
– Ах прийде в життя вб’є,
І мене в тебе відіб’є.
– Та кого вона уб’є,
А інше почулось - тихим морем.
– Що почулось без озирання?
– Про любов слова любі.
Не хочу іншого кохання,
Очі твої голубі.
– Ой, знову про бовтався.
– А як часто ти?
– Коли я закохався,
Бути з тобою були всі мети.
А коли ти була в тумані…
– А зламаний димохід.
– Я думав, що був в омані,
І відправився в похід.
Бо снилась ти мені у хмарах.
Невже і це сон?
– Ах, я в тумані, ти у хмарах, Немов на небі он.
– Ах, не говори так, ні,
Ці слова у сні моїм були.
– Ні це не сон.
– Ах любов, як той наркотик…
– А ти мій маленький котик.
– Віка життя так попсувала.
– А я за тобою цей час так сумувала.
– Це просто божевілля щастя,
– Яке не купити за золото.
– Ах, богиня щастя - Настя.
Люблю тебе як свого нового,
Нового хлопця.
А де ще знайти такого:
Вродливий та найкращий.
А голос солов’їний,
Ти для мене просто кращий.
А талант, я просто тану.
– А твій голос журавлиний,
А краса - та я мовчу.
Ах любов, я твій єдиний,
І бути лиш твоїм хочу.
– Дякую.
– Прощаю.
– За що прощаю?
– тривожно.
– За все, що робила ти,
Погано і необережно.
– І я, за довгу пропозицію,
Бути твоєю зіркою.
І що тягнув віком,
Щоб я була твоєю дівчиною.
4
Ах,любов і все ура,
Як би відьма не ще одна.
Була: краля й мура…
А тепер все кінчено,
Ах, заплачу, ні зтерплюся,
Із сумного стану.
За любов і за життя помолюся,
І піду як не я.
Відьма біла й вже проклята,
Звати її Лора.
Та приворожила не та,
З нею я безсила.
Вона чарами його огорнула,
І в пекло ледь не забрала.
Його приворожила,
А мені сказала:
– Іди не псуй пейзаж, ах.