для французької, так і для швейцарської влади. Тому

він наприкінці 1758 року бере в аренду фільварок Тур-

ней на території Франції, поблизу швейцарського кор-

дону, а на початку 1759 року придбав маєток Ферней

на кордоні Женевського кантону з Францією. Прид-

бання Фернея забезпечило йому втечу у випадку не-

приємностей з швейцарською та французькою влада-

ми, воно давало йому можливість рятуватися у двох

напрямках.

111

На час поселення у

Фернеї Вольтер був од-

ним з найбагатших лю-

дей Франції, у 1776 році

його річний прибуток

складав двісті тисяч лів-

рів. Володія такими кош-

тами, він став незалеж-

ною людиною.

У Фернеї письменник

прожив останні двад-

цять років свого життя.

Він продовжував про-

світницьку

діяльність,

Вольтер

(1694- приймав гостей зі всієї

1778). Європи, листувався з найвидатнішими вченими

сво-

єї доби. Його книжки забороняли, їх знищували, проте

популярність творів Вольтера була величезною.

Серед творів фернейського часу: «Сократ» (1759),

«Кандід, або Оптимізм» (1759), «Бесіди дикуна та ба-

калавра» (1761), «Трактат про віротерпимість» (1763),

«Кишеньковий філософський словник» (1764), «Про-

стодушний» (1767), «Про душу» (1774), «Діалоги Евге-

мера» (1777) та інші.

Своєю творчістю Вольтер викривав суспільні вади

сучасної йому Франції, піддавав нещадній критиці аб-

солютизм, феодальний деспотизм та кріпацтво, мра-

кобісся церкви та релігійний фанатизм, пропагував

матеріалізм та просвітництво. Він був ворогом усіх

станових привілеїв та необмеженої королівської вла-

ди, виступав за право народу на освіту і культуру.

112

Вольтер

був прихильником «освіченої монархії»,

але у 60-х роках прийшов до висновку, що ідеальною

формою державного устрою є республіка. На його дум-

ку в основі філософії історії лежить ідея прогресивно-

го розвитку суспільства, незалежно від волі божества.

Він виступав проти обожнювання особистості, тому

що це призводить до безконтрольної влади над людь-

ми, до тиранії. Вважав, що історія культури більш важ-

лива ніж політична історія. Вольтер вірив в удоскона-

лювання людства і всіх його соціальних інститутів.

Одним із самих сильних переконань Вольтера була

свобода слова і преси. Йому приписують фразу: «Я мо-

жу бути незгідний з вашою думкою, але я готовий від-

дати своє життя за ваше право її висловлювати». Він

розумів СВОБОДУ як добровільне підкорення ЗАКО-

НУ, а РІВНІСТЬ — як рівність усіх людей перед ЗА-

КОНОМ. Вольтер казав: «Кращий уряд той, при якому

підкоряються тільки ЗАКОНАМ».

Протягом всього життя Вольтер невтомно розхиту-

вав духовні основи феодалізму, здійснював револю-

цію в умах своїх сучасників. Він несамовито ненавидів

церкву, яка насаджувала невігластво, марновірство та

забобони, душила свободу думки. Філософ вважав, що

церква розтліває духовне життя суспільства. Його за-

клик проти церкви — «Роздавіть гадину!» — став кри-

латим.

Однією з демократичних свобод Вольтер вважав

свободу совісті, розуміючи її як можливість кожної

людини сповідувати будь-яку релігію або бути атеї-

стом. Він не заперечував релігію взагалі, вірив в ідею

«верховного розуму» невідомої людям вищої сили, яка

113

править світом. Філософ писав: «Безсумнівно, в інте-

ресах суспільства потрібно, щоб існувало якесь боже-

ство, яке карає те, що не може бути припинено людсь-

ким правосуддям». Йому належить знаменита фраза:

«Якщо б Бога не існувало, то його потрібно було б ви-

гадати».

Завдяки працям Вольтера ідеї демократії, релігійної

терпимості та інтелектуальної свободи поширилися не

тільки у Франції, а по всій Європі. Він був володарем

дум своєї доби. Його творчість сприяла формуван-

ню нового типу особистості, яка брала на себе відпові-