він вирішив продати свою унікальну бібліотеку. Про-

позиція придбати бібліотеку надійшла від російської

імператриці Катерини ІІ42, яка скуповувала в Європі

колекції творів мистецтва та рідкісні книги. У 1765 році

Дідро продав їй свої книги і рукописи за 16000 ліврів43.

При цьому імператриця поставила обов'язкову умову,

щоб філософ до кінця життя був хранителем бібліоте-

ки і поновлював її новими книгами. За це Катерина ІІ

призначила йому платню в розмірі 1000 ліврів на рік,

яку він отримав за п'ятдесят років наперед. Таким чи-

ном, не залишаючи Парижа, Дідро став бібліотекарем

Катерини ІІ. Після смерті Вольтера Катерина ІІ купи-

ла його бібліотеку, яка складалася з 7000 томів, і при-

єднала її до книг Дідро, збагативши цим придбанням

свою величезну колекцію книг і рукописів.

Продаж бібліотеки дозволив закінчити видання «Ен-

циклопедії». У 1780 році вийшов її останній 35-й том.

Дідро віддав цій грандіозній праці, яка тривала 30 ро-

ків, усі свої духовні сили і матеріальні кошти. Видання

«Енциклопедії» мало велике значення для пропаганди

матеріалізму і просвітництва, для розвитку світової

прогресивної думки та ідеологічної підготовки Вели-

кої французької революції 1789-1794 років, яка лікві-

дувала феодально-абсолютистський устрій, проклала

шлях для розвитку прогресивної соціально-економіч-

ної формації — капіталізму, заклала основи револю-

ційно-демократичних традицій французького народу.

Катерина ІІ, ще бувши великою княгинею, захо-

плювалася творами французьких філософів-просві-

122

тителів Монтескьє, Вольтера, Д'Аламбера, Дідро, вела

з ними листування. На початку царювання вона мала

ліберальні погляди, розмірковувала про освічену мо-

нархію, готова була радитись із французькими філо-

софами з питань розумного управління країною. Проте

захоплення енциклопедистами та їх ідеями продовжу-

валось недовго. Незважаючи на це, вона наполегливо

прагнула заманити Дідро в Росію, щоб його приїздом

прикрити своє лицемірне захоплення енциклопеди-

стами, накинути флер44

на непривабливу дійсність

свого правління і набути репутації освіченої монархи-

ні. Дідро дякував за неодноразове запрошення, але від

приїзду утримувався. Вперта мрія Катерини ІІ про те,

щоб Дідро побував у Росії і щоб ця подія залишилась в

історії її царювання, здійснилась 1773 року.

Дідро пробув у Петербурзі п'ять місяців, з кінця ве-

ресня 1773 року до кінця лютого 1774 року. Свій приїзд

він пов'язував з надією сприяти прогресу «освіченої

монархії» в Росії. Дідро вірив у можливість перекона-

ти і умовити Катерину ІІ провести ряд важливих ре-

форм, скерованих на розкріпачення народу.

Імператриця привітно розмовляла з філософом,

вислуховувала його поради щодо послаблення крі-

посницького права, впровадження в країні консти-

туційної монархії, забезпечення гідного життя сво-

їм підданим. Він наполегливо стверджував, що навіть

найсправедливіший монарх поганий, якщо його влада

нічим не обмежена. Проте Катерина ІІ, вважаючи аб-

солютизм найбільш розумним виявом влади, іронічно

поставилась до радикальних планів Дідро стосовно со-

ціальної перебудови. Згодом вона зазначила, що бесі-

123

ди з філософом були марні, оскільки він позбавлений

«політичної досвідченості» і не розуміє, що переверну-

ти все «догори дном» неможливо. Дідро зрозумів ли-

цемірну поведінку імператриці. Він побачив, що бла-

городні ідеї просвітництва, народної рівності і добра

не можуть бути здійснені такою правителькою, як Ка-

терина ІІ, котра посилювала феодально-кріпосниць-

ку систему і свій деспотизм, що привело до селянсь-

кої війни під проводом Омеляна Пугачова (1773-1775).

Ідеал Дідро «освіченої монархії» не витримав випро-

бування реальним життям, і він став прихильником

республіканської форми правління. Філософ не захо-