жі в родині нотаріуса Франсуа Аруе, його справжнє

ім'я Франсуа Марі Аруе, Вольтер — псевдонім. Мати,

106

Маргарита Домар, походила з дрібних дворян. Через

декілька років після народження сина вона померла і

в дитячі роки його виховував абат Франсуа де Шато-

неф, близький родич родини Аруе.

Хлопчик рано виявив обдарованість, вже в п'ять ро-

ків почав складати вірші. Коли Франсуа Марі мину-

ло десять років, його віддали у престижний єзуїтсь-

кий колеж Людовіка Великого, де він вчився сім років.

Вчився відмінно, звернувши на себе увагу витончени-

ми жартами, дотепністю, вигадками, задиркуватістю.

Після закінчення колежу (1711) на вимогу батька

вивчав юриспруденцію, але невдовзі залишив учбо-

ві заняття і почав літературну діяльність. Його лірика

була сповнена матеріалістичними та атеїстичними іде-

ями, містила в собі випади проти королівського двору.

У травні 1717 року за вільнодумство та сатиричні

вірші на регента Франції герцога Орлеанського моло-

дого поета ув'язнили в Бастилію. В тюрмі, де його утри-

мували одинадцять місяців, він пише трагедію «Едіп»

і поему «Генріада». Звільнившись з ув'язнення видає

«Едіпа» і вперше підписується іменем Аруе де Воль-

тер. У 1718 році п'єса «Едіп» була поставлена в Пари-

жі і мала великий успіх. З цього часу Вольтер став зна-

менитим і на протязі шістдесяти років був провідною

постаттю французької літератури. Завдяки багатобіч-

ній обдарованості і колосальній працездатності, Воль-

тер виявив себе у всіх галузях літературної творчості,

розвитку філософської думки та історичних дослід-

женнях.

На початку 1726 року сталася словесна сутичка

Вольтера з впливовим аристократом де Роганом, який

107

привселюдно образив Вольтера, глузуючи з його не-

дворянського походження. За відповідь Вольтера —

«Пане, моє ім'я чекає слава, а ваше — забуття!» — ла-

кузи бундючного аристократа побили поета кийками і

він на собі зазнав, що таке соціальна несправедливість.

Вольтер намагався відомстити кривднику і викликав

його на дуель, але був заарештований і ув'язнений до

Бастилії. Невдовзі його випустили з в'язниці за умо-

вою, що він покине Францію. Наприкінці 1726 року

Вольтер виїхав в Англію і перебував у вигнанні біль-

ше двох років. Тут він познайомився з працями Джо-

на Локка, Френсіса Бекона, Ісаака Ньютона, Уільяма

Шекспіра. Його вразила політична система Англії, ан-

глійська демократія і особисті свободи людини, що різ-

ко контрастували із політичними умовами Франції.

Перебування в Англії зміцнило його прихільність до

віротерпимості і політичних свобод.

В Англії Вольтер починає писати дві великі праці:

«Історію Карла ХІІ, короля Швеції» і «Філософські

листи». Повернувшись з вигнання (1729), він розшукує

відомості про шведсько-український союз 1708 року,

про українського гетьмана Мазепу та його боротьбу за

свободу України в союзі зі шведами. Вольтеру необ-

хідна була інформація про короля Карла ХІІ і гетьма-

на Мазепу з перших рук. Документи-першоджерела і

особисті спогади про події того часу можна було одер-

жати від гетьмана України Пилипа Орлика, найближ-

чого соратника Мазепи, перебувавшого у вигнанні в

Салоніках (Туреччина). Друзі

Вольтера

познайомили

його з сином Пилипа Орлика, Григором Орликом, який

у жовтні 1729 року вступив на службу до французько-

108

го короля Людовіка XV і виконував його таємні дипло-

матичні доручення.

Григор пообіцяв дістати документи. 29 грудня 1729

року він передав секретними каналами листа батько-

ві в Салоніки з проханням надіслати для Вольтера по-

трібні йому документи. Наприкінці лютого 1730 року

документи вже були у письменника. 6 березня Гри-

гор пише батькові: «... Матеріали для життєпису Кар-

ла ХІІ я передав в належні руки... Що особливо цікаво,