“Бачите, – повчає блаженний Августин, – Авраам зустрічає Трьох, а поклоняється Єдиному… Уздрівши Трьох, він зрозумів таїну Трійці, а вклонившись як Одному, сповідав Єдиного Бога в трьох Лицях”.

Троїстість Лиць в Бозі явлена і в Новому Заповіті – в пришесті Сина Божого та даруванні Духа Святого. Явлення Бога в Трійці буквально здійснилося під час хрещення Господа Ісуса в Івана (Син хрестився в Йордані, з Неба чувся голос Отця, і Дух Святий злинув на Нього, як голуб), чому й саме хрещення це у православ’ї іменується Богоявленням. А перед вознесінням на Небо Господь наш Ісус Христос заповідав учням Своїм: “Тож ідіть, і навчіть всі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа…” (Матвія, 28 розділ, 19 вірш). І святий Амвросій зазначає:

“Сказав Господь: «во Ім’я», а не «во Імена», тому що один Бог, не багато імен, – бо не два Бога, і не три Бога…”

2). “І в Духа Святого, Господа Животворчого…”

Наведу іще декілька віршів із Святого Письма, що вказують на Триіпостасність Божу:

Ісаї, 6 розділ, 8 вірш: “І почув я голос Господа, що говорив: «Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?» А я відказав: «Ось я, – пошли Ти мене!..»”

Іс. 48.16–17: “Наблизьтесь до Мене, послухайте це: Споконвіку Я говорив потаємно (тут Я – Господь, Бог); від часу, як діялось це, Я був там. А тепер послав Мене Господь Бог та Його Дух (а тут уже Мене – Христа – другу Іпостась Триєдиного Бога).

Так говорить Господь, твій Відкупитель, Святий Ізраїлів: Я – Господь, Бог твій, що навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити”.

2 Коринфянам, 13 розділ, 11, 13 вірші: “А накінець, браття, радійте, удосконалюйтесь, тіштеся, будьте однодушні, майте мир, – і Бог любові та миру буде з вами!..

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і спільність Святого Духа нехай Буде зо всіма вами!..”

Ефесянам, 2 розділ, 17–18 вірші: “І, прийшовши, Він (Христос) благовістив мир вам, далеким (колишнім поганам), і мир близьким (колишнім обрізаним),

бо обоє (як ті, так і другі) Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця (в Тройці – спасіння!)”.

Отець – нерожденний; Син – народжується від Отця; Дух Святий – сходить від Отця. Отець – Той, Хто посилає Сина; Син – Той, Кого посилає Отець на землю для звершення місії спасіння, щоб відкрити серця людські для прийняття благодаті Всесвятого Духа… Це є послух любові. Саме таке значення мають, зокрема, слова Спасителя в Євангелії від Івана: “…бо більший за Мене Отець” (Івана, 14 розділ, 28 вірш), – не в розумінні ієрархічної більшості або меншості, але в значенні шляху спасіння: Отець – Син – Дух; Слово – Віра – Благодать. Увірувати в Єдиного Бога (Отець) – втілити, восиновити цю віру в своєму житті (Син) – і, нарешті, одухотворити, оспівати і розповсюдити її навколо себе (Дух Святий).

Коли сказав Господь: “Про день же той (йдеться про час кінця світу) чи про годину не знає ніхто: ні ангели на Небі, ні Син, – тільки Отець” (Марка, 13 розділ, 32 вірш), то не про те сказано, ніби Син, будучи Богом, не мав би Божественного знання, але мова тут про смирення Ісусове. Слова ці сказані Христом в добровільному пониженні. За словом святого Григорія Богослова: “Всевідаючий по Божеству, Він змирив Себе до невідання по людськості”. І показав тим самим шлях для нас, ставши “перворідним поміж багатьма братами”. Бо ми, що йдемо за Ним, є синами Божими по благодаті Христовій. Тому саме нас – не Ісуса! – стосується оце: “ні ангели, ні син (ні сини), – тільки Отець”…

Знову ж, коли сказав Господь: “Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте, – не як Я хочу, а як Ти…” (Мф. 26.39), – то показав в Собі людську немічність плоті, бо був Він не тільки правдиво Богом, але й правдиво людиною, – Боголюдиною. Однак узгодив Свою людську волю зі Своєю ж Божеською волею, яка є однією з волею Отця (блаженний Феофілакт).

Коли ж благав Господь на хресті: “Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?” (Мф. 27.46), – то молив від лиця усього людства. І по звершенні справи нашого всиновлення Богові Христос вознісся до Отця як Боголюдина, тобто не лише в Божестві Своєму, але й в Людськості і, будучи одним єством із нами через втілення Своє від Духа Святого і Марії Діви, назавжди з’єднався з нами Своєю Людськістю, відкривши нам шлях до обоження. В цьому містична суть побудови нашого спасіння…

І, нарешті, декілька біблійних цитат, які підтверджують, що Дух Святий – це не просто енергія або сила, але й правдиво Іпостась Божа, – і що має Він єдиносущність та рівне Божественне достоїнство з першим і другим Лицями Пресвятої Тройці:

Ів. 16.8: “А як прийде, – Він (прийде Дух Святий як Бог, а не як безлика сила Божа) світові виявить про гріх, і про правду, і про суд…”

1Кор. 2.11: “А все оце чинить Один і Той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче (хіба безлика енергія може хотіти?)”.

Дії, 5 розділ, 3–4 вірші: “І промовив Петро: «Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?..

Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові! (Господу Богу Духу Святому)”.

Тож благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і спільність Святого Духа нехай буде зо всіма нами. Амінь.

ЗАКОН БОЖИЙ