Шрифт:
Кассандра
І все-таки я бачила його, той поцілунок, саме в ту хвилину, коли до нашої землі торкнулась червоно взута білая нога твоя, Гелено. Ранила ти землю.Гелена
Ти крикнула до мене: «Кров і смерть!» Того тобі довіку не забуду.Кассандра
Я не тобі те крикнула, Гелено. Була я в той час новонарожденна і криком болю світ новий стрічала. Я бачила: Паріс на нас не глянув, устами тільки привітав троянців. Я бачила, як на його думки сандалія червона наступила. Я крикнула: «Несіть ячмінь і сіль,- за жрицею рокована йде жертва!» Розвіяв вітер золотеє пасмо твого волосся. «Мчить Арес неситий на поводі Кіпрідинім, як огир в палу жаги. Готуйте гекатомбу!» - волала я і бачила: на морі вже чорні кораблі багряну хвилю стернами різали, вітрила рвались… На шоломах у вояків ахейських тряслися грізно гриви…Гелена
Ти безумна! Хіба в той день ахейці приплили? Ми ж більше року прожили спокійно!Кассандра
Я бачила в той день ахейське військо. Тепер я бачу: Менелай бере тебе за руку…Гелена
Геть від мене, люта! Неправда то! неправда! І ніколи того не буде! Краще розіб'юся, упавши з вежі на каміння гостре!Кассандра
(з певністю)
Твій чоловік бере тебе за руку, і, ледве взяв, вже ти його ведеш. Ти попереду, він іде позаду- Чужі моря, чужі краї минає ваш корабель, несучи вас додому… Огні погасли на руїнах Трої, і дпм від Іліона в небі зник… А ти сидиш на троні, ти цариця, прядеш собі на золотій кужілці пурпурну вовну, і червона нитка все точиться, все точиться…Гелена
Неправда!Кассандра
О, богорівна! О, непереможна! Епіметея дочко!Гелена
Що се знов? Яке нове безумство? Як ти смієш казать мені «Епіметея дочко»?Кассандра
Був Прометей і був Епіметей, одного батька-матері синове. Життя й вогонь дав людям Прометей і знав, що муки ждуть його за теє, провидець мук не відвернув від себе,- з усіх синів праматері Землі його найгірше покарала Мойра. Епіметей не знав нічого. Завжди у нього думка доганяла вчинок. Він взяв собі за жінку ту Пандору, що смерть і горе людям дарувала, і був щасливий з нею, і довіку ніхто його нещасним не назвав. Одного батька й матері синове, титани зроду не були братами, а ти хотіла, щоб тебе Кассандра сестрою називала! Ні, Гелено, неправди я не можу говорити.Гелена
Неправда все, що ти коли говориш!Кассандра
Епіметей казав так Прометею і був щасливий. Радуйся, царице!(Виходить).
II
Кассандрин покій. Кассандра пише Сівілінську книгу на довгому пергаменті. Коло неї великий триніг з запаленим куривом.
Поліксена
(в білому убранні, червоні стрічки й червоні квітки з гранати в косах)
Кассандро, рідна, ти не знаєш, люба, яка щаслива я! Який вродливий мій Ахіллес, мій наречений! Часто я з брами бачу, як він їде полем, мов Геліос прекрасний, так він сяє. З Атрідами в незгоді він, і хоче в міцному мирі з батьком нашим бути, і шлюб наш буде вже одразу плідним,- так кажуть мірмідонці і троянці, бо з нього зродиться і згода, й сила, і не загине вже святая Троя, не вмре народ державного Пріама!Кассандра
Пробач мені, сестричко, я не можу тепер з тобою говорити. Бачиш, тепер пишу я книгу, на розмові я мушу бути з яснокудрим богом.Поліксена
Негарно заздрити сестрі, Кассандро, не вивна я, що Ахіллес мене, а не тебе з усіх царівен вибрав, не дівчина ж бо мужа вибирає, а він її. І з того я не винна, що ти не вміла догодить Кіпріді.