Шрифт:
(Бере з-за тринога ножиці і обрізує коси Поліксені).
Поліксена
Ой!Кассандра
Поліксено, де жалобні шати?Андромаха
Безумна, що ти робиш?Кассандра
(в пророчому нестямі)
Андромахо, сестра по братові жалобу носить, вдова по мужеві бере ще глибшу, а сирота загине в сповитку!Андромаха
Зловіснице, бодай ти заніміла!Поліксена
Чом ти мені одразу не сказала, що горе близько? Може б, я могла затримать Гектора…Кассандра
Ох, Поліксено, я завжди чую горе, бачу горе, а показать не вмію. Я не можу сказати: тут воно або он там. Я тільки знаю, що воно вже є і що його ніхто вже не одверне, ніхто, ніхто. Ох, якби тільки можна, то я б сама те горе одвернула!Поліксене
Та й одвернула б, якби ти сьогодні сказала Гектору: не йди на бій.Андромаха
Вже ж ти це знала, - чом же не сказала?Кассандра
Хоч би й сказала, - хто б мені повірив?Андромаха
Та як же й вірити, коли ти завжди не в пору й недоладно пророкуєш?Поліксена
Віщуєш горе завжди, а чому й від кого прийде горе, не говориш.Кассандра
Бо я того не знаю, Поліксено.Андромаха
То як ми можем вірити словам?Кассандра
То не слова, я все те бачу, сестри, що говорю. Я бачу: Троя гине.Андромаха
Чому? Від кого? Хто її зруйнує? Атріди? Ахіллес?Кассандра
Не знаю, сестри. Я бачу тільки: Троя погибає, і шлюб дочки Пріама з Ахіллесом, червоним від крові троянських мужів, ганебний шлюб не врятував би Трої. Живі вино готують на весілля, мерці волають: «Крові дайте, крові!» …Ох, скільки крові чорної я бачу! І батько наш коліна обіймає катам своїх дітей… Я чую крик… ридає, плаче, скиглить, виє, виє… То наша мати!… Я пізнала голос!…Андромаха
Боги всесильні, одберіть їй мову!Кассандра хапається за голову і з жахом дивиться у простор. Поліксена з плачем кидається в обійми Андромахи.
III
Гінекей Андромахи. Рабині прядуть і тчуть, деякі гаптують і шиють. Андромаха тче великий білий плат, обходячи навколо високі кросна.
Андромаха
(до рабинь)
Підіть на браму ви, Левке й Хрізе, іди й ти, Айтро; по черзі вертайтесь, поглянувши на бій і розпитавшись, про Гектора мені звістки приносьте.Рабині виходять.
Клімена
(стара рабиня)
Чому ти, владарко, сама не підеш? Не так би сумувала, подивившись, як твій герой воює ворогів.Андромаха
Не можу я, Клімено, я боюся іржання коней, брязкоту мечів, і куряви, і крику, а найгірше того смертельного співання стрілі Як я те чую й бачу, то здається мені, що то повстав з безодні Хаос, що ні людей нема вже, ні богів, а тільки смерть панує самовладне. А як не бачу лютої війни, то й не боюся, і тоді я вірю, що Гектора ніхто не подолає, бо він герой понад усіх героїв.Креуза