Шрифт:
Кассандра
Ти б їй повірив?Долон
Може б, і повірив.Кассандра
(гірко)
Та тільки «може»?Долон
Я вразив тебе?Кассандра
О, ні, я звикла, що мені не вірять!Долон
А все ж пророкування вислухають.Кассандра
На жаль!Долон
Я прагну вислухать його!Кассандра
А якби часом я тобі сказала - я не кажу, се тільки так, наприклад, - щоб ти не йшов тепер на ті розвідки? Чи ти б послухав?Долон
Ні, скажу по правді, не міг би я послухати тебе, хоч би ти смерть видиму віщувала, бо нечестю було б зректися потай того, що сам же я вхвалив прилюдно, на що пристав незмушений, по волі.Кассандра
То нащо знати, що тебе спіткає?Долон
Так, я люблю дивитись долі в вічі.Кассандра
О, ні, Долоне, ти того не любиш, ніколи не любив, даремне кажеш! Ти ще дитина для таких очей!Долон
Дитина? Я, царівно, повнолітній, до ради вхожий і до війська здатний, я не хлоп'я давно.Кассандра
Але для того, щоб знести долі погляд, повноліття твого ще мало.Долон
Бачу я, царівно, що ти мені не хочеш відповісти, і я даремне тільки час гублю, а я його не маю вже багато.Кассандра
(здригається при сих словах)
Хто се тобі сказав?Долон
Ми призначили, щоб я вернувся, поки зійде місяць.Кассандра
Але ж тепера місяць рано сходить!Долон
То ж, власне, я тому не маю часу, здається, й так його немало згаяв!Поліксена
Пождав би ти безмісячної ночі!Долон
Війна не жде, царівно,- поки б ми безмісячних ночей тих дожидали, то, може б, місяць освітив руїну святої Трої. Я піду, царівни. Щасливі будьте!(Іде до брами, не оглядаючись, і зникає в ній).
Кассандра мовчки махає йому вслід рукою, а як він виходить поза браму, вона припадає до плеча Поліксени і гірко ридає.
Поліксена
Та чого ж ти плачеш?Кассандра
Се ж я востаннє говорила з ним! Що ж я йому казала? Все холодні, непривітні слова, як ті мечі ворожії, що мають заколоти єдиного, коханого Долона!… Чом я не кинулась йому до ніг? Чом не благала на богів олімпських, щоб він не йшов у ту лихую путь? Чом не сказала: «Ох, не йди, загинеш!» Чом я хоч поглядом не задержала? Злякався б він очей тих зловорожих і, може б… може б, він мені повірив,- він сам казав,- та, може б, і послухав. Дитина він перед очима долі, не зважився б іти на їх огонь, якби виразно бачив смерть видиму. Ох, а тепер… Моє єдине щастя конає там…