Дивлячись зараз на похмуре зморщене обличчя Джеймса Лабали, Жозеф Браун згадав про Кріпса. Але тільки на мить: капітан іще перебував під враженням подій на кораблі.

— Ми повинні дякувати йому! — кивнув Загорський на Лабалу.

Капітан здивовано підвів брови.

— Він урятував і вас, сер! Слідом за мною настала б ваша черга. Та найбільшу заслугу має алжірець. Акула й Педро Грін навіть і гадки не мали, що Бен Хеда підслухав їхню розмову. Вони домовилися всіх нас зв'язати й повернути корабель назад. А якщо б ми здумали чинити їм опір, то вони б нас приборкали. — Загорський зробив наголос на останньому слові. — Як бачите, вони передусім спробували приборкати мене.

Жозеф Браун насупився:

— Треба було мене повідомити про це!

— Ми саме збиралися йти до вас, коли сталася ця сутичка. — Загорський помовчав і, вагаючись, додав: — Шкода, що все так скоїлося, сер! Чи зможемо ми плисти до Абалули без тих людей?

— На кораблі немає незамінних людей.

Обмацавши на лобі рану, з якої і досі цебеніла кров, капітан сказав:

— Тепер ви можете провадити ваші дослідження далі! Залиште заколотників мені. Я сам поквитаюся з Акулою і спробую розкрити очі Кріпсові!

— Я вас не розумію, капітане, — здивувався Загорський.

— Так, так, запевняю вас! Цей бандит дійшов до того, що почав шантажувати Кріпса. Вони хотіли заарештувати нас, щоб приховати вбивство. А для того, аби здійснити те вбивство, треба було зчинити на кораблі заворушення та безладдя. Потім вони збиралися пограбувати Кріпса, вчинивши з ним так само, як і з нами. Невже ви думаєте, що ці люди мають якесь уявлення про честь! Дивно лише, чому вони так прагнуть убити бідолашного Лабалу. Може, ви знаєте про це краще за мене?

— Так, знаю.

— Він Кріпсові мов сіль в оці.

— Це правда, але Лабала не постраждав.

— Проте його ще не врятовано, сер! — багатозначно поглянув на нього Браун.

— Що ви маєте на увазі, сер?

— Те, що нам треба його охороняти…

Жозеф Браун пішов палубою. Загорський мовчки дивився йому вслід. Капітан аж кипів з люті. Він ступав спроквола, нога за ногою, його обличчя було суворе і зовні наче спокійне. Такий не простить німцеві підлої зради. Загорський уявив собі, як оця рука, що зараз тримає бінокль, вихопить пістолет і розчерепить голову Акулі. Тоді все ще дужче ускладниться, Кріпс геть утратить розум, розпочне відверту боротьбу проти Брауна й Загорського. Вбивство Акули може роздратувати його однодумців. І знову бунт, арешти…

Загорський наздогнав капітана.

— Не поспішайте, сер! Я знаю суворі морські закони, але тут треба виявити такт.

Жозеф Браун невдоволено глянув на нього.

— Ви мене дивуєте, професоре!

— Поки що можна було б обмежитися погрозами.

— Що за великодушність, сер? Напевно, ви не знаєте, що вияв будь-якої слабості призведе до нового бунту.

— У нашій експедиції уже й так пролилася кров.

— Це ще не покарання! — сухо відказав капітан.

— Але ж бунтівників знешкоджено. Хіба цього не досить? П'ять діб карцера наведуть їх на розум. А нам треба провадити свою справу далі!

Жозеф Браун зчудовано розвів руками й усміхнувся.

— Ну й дивні ж люди ви, вчені!

Але незабаром його обличчя спохмурніло, він мацнув у кишені пістолет і швидко спустився в трюм.

Загорський пішов до апаратної.

Тільки-но він узявся за ручку дверей, як повз нього пробіг, схиливши голову, наче від когось ховаючись, присадкуватий матрос.

Лабала, який ступав слідом за Загорський, різко повернувся, підскочив до матроса, вдарив його кулаком, але той відразу ж підхопився й побіг далі.

— Тримайте його! — долинув чийсь голос.

То гукав штурман. Побачивши професора, він зупинився.

— Куди він сховався?

— А чого ви за ним женетесь? — спитав Загорський.

— Він хотів убити капітана.

Штурман тримав у руці французького ключа. Дихав він важко, обличчя в нього було бліде, під очима синіли кола.

Лабала показав рукою на трюм, і штурман побіг у тому напрямку. Загорський глянув на Лабалу й тільки тепер помітив у нього під лівим оком величезний синій набряк. Мабуть, його вдарили чимось твердим.

— Хто це так тебе? — запитав професор. — Педро Грін?

Лабала кивнув головою.

Все сталося зненацька. Ніхто й гадки не мав, що купка страхополохів може скаламутити екіпаж корабля й підбурити матросів стати на бік Акули. Звичайно, ті матроси не знали, що Акула виношував у голові зовсім інші плани і що саме заради тих планів він і підбив переляканих людей вчинити бунт…