…репрезентував партію орлеаністів… — одна з трьох монархічних партій, що існували на той час у Франції: легітимісти, прибічники повалених революцією 1830 р. Бурбонів, орлеаністи — прихильники «короля-буржуа» Луї-Філіппа Орлеанського, який зрікся трону в 1848 р., і бонапартисти, що поширили культ Наполеона Бонапарта і на його родичів, зокрема імператора Луї-Наполеона («Наполеона — маленького»).

«Pater» і «Avе»— «Отче наш», «Богородиця» — молитви латиною в католицькому богослужінні.

Четвертого вересня. — У цей день 1870 р. в Парижі почалося революційне повстання як відгук на поразку під Седаном французького війська під орудою Луї Наполеона (Наполеона III) у битві проти пруссаків.

Танталові муки— муки від голоду та спраги. На них боги, за грецьким міфом, засудили царя Лідії Тантала, який почастував їх тілом власного сина.

Рубікон— річка, яка відділяла за часів римської республіки Італію від Галлії. Цезар на чолі римського війська перейшов цей кордон, чим порушив республіканський закон. Відтоді вислів «перейти Рубікон» має метафоричне значення — зробити зухвало рішучий крок в якійсь справі.

Баденге. — У 1840 році небіж Бонапарта Луї — Наполеон зробив спробу захопити владу, скинути з трону Луї-Філіппа. Переворот не вдався, і майбутнього Наполеона III ув’язнили в замку Гам, з якого в 1846 р. він утік, переодягнений в одежу муляра на прізвище Баденге. Пізніше супротивники називали непопулярного Луї-Філіппа різними глузливими прізвиськами, зокрема і Баденге.

Дю-Гесклен(1320–1380) — феодальний володар, що успішно воював проти англійців і очистив землі Франції від розбійників та мародерів.

Жанна д’Арк(прибл. 1412–1431) — селянська дівчина, національна героїня Франції, яка, охоплена релігійним і патріотичним запалом, очолила французьке військо і перемогла загарбників-англійців. Вороги звели на неї наклепи, і дівчину-героїню спалили на багатті як єретичку. В 1920 році канонізована католицькою церквою.

Юдіта (Юдіф)— персонаж Старого Заповіту, єврейська молода вдовиця-красуня. Щоб врятувати своє місто Ветилуй від війська царя Навуходоносора, йде до табору ворогів, спокушає своєю красою полководця ассирійців Олоферна і під час учти з ним вбиває сп’янілого чоловіка його ж мечем, відрубавши йому голову.

Лукреція та Секст.— Римську аристократку Лукрецію зґвалтував син царя Тарквіні Гордого (VI ст. до н. е.) Секст. Не витримавши наруги, шляхетна Лукреція закололася кинджалом. Вона стала символом жіночої цноти і гордості.

Клеопатра— походила з останньої єгипетської правлячої династії Птолемеїв, панувала в Єгипті, який в той час перетворився на римську колонію. Відома своєю красою і розумом. Була коханкою Юлія Цезаря, потім дружиною римського намісника в Єгипті Марка Антонія. Коли спроба повернути країні незалежність не вдалася, а Марк Антоній загинув, Клеопатра наклала на себе руки.

Ганнібал— уславлений карфагенський полководець III ст. до н. е. Воював проти Риму так успішно, що його війська через Альпи вдерлися на територію римської республіки і здобули кілька гучних перемог у 218–216 роках, загрожуючи самому існуванню держави на Апеннінах.

Серпент(фр. serpent) — старовинний духовий інструмент, вигнута й закручена, як змія, трубка з дерева чи металу. Давно вже не використовується.

Бельфор і Страсбург— французькі фортеці, що чинили відчайдушний опір наступу прусських військ під час війни 1870 р.