— Ми дуже цінуємо громадян, які допомагають нам у викритті злочинів, — сказав капітан, уважно приглядаючись до відвідувача. На чисто поголених щоках Ковальського виступив рум’янець.

— Це така двозначна ситуація, пане капітан, але я справді впевнився, що не можу мовчати про зроблене мною відкриття, тим більше, що перед цим я вам розповів зовсім інше. Знаєте, з учорашнього дня не можу отямитись. Я міг підозрівати кого завгодно, тільки не Рема!

Капітан перехилився через письмовий стіл.

— Стривайте, пане Ковальський, заспокойтеся! Розкажіть усе по порядку. Про яке відкриття ви говорите?

Ковальський хвилювався. Було видно, що в ньому борються відраза до свідчень, схожих на донос, і почуття морального обов’язку. Затинаючись, він почав розповідати:

— Головний директор доручив мені прийняти всі документи після Августа Рема. Розумієте, Рем керував у нас імпортним відділом, а це основний відділ, без керівника там не можна…

Капітан розуміюче кивнув головою і, не перебиваючи, слухав далі.

— Позавчора я відкрив письмовий стіл та шафи Рема і в присутності його колишньої секретарки почав переглядати документи і листування. Особливу увагу ми звернули на листування, бо там могли бути листи щодо важливих торговельних угод, на які треба негайно відповісти. Справді, ми знайшли багато таких листів, але я хочу сказати не про них.

Ковальський замовк, наче йому важко було говорити. Завірюха вирішив допомогти:

— Певно, ви натрапили на особисті листи Рема?

Ковальський злякано глянув на нього:

— Справді, це так. Невже ви все знаєте?

Завірюха заперечливо похитав головою:

— Ні, тільки догадуюсь. І що було в тих особистих листах?

Відвідувач ковтнув слину:

— Ці листи, навіть важко назвати особистими, хоча вони справді були адресовані Рему. Йшлося з них про торговельні справи. Це були договори з однією австрійською фірмою на поставку великих партій годинників. Укладені за всіма правилами, на бланках Бюро, з нашими штампами і печатками…

— Я поки що не бачу в цьому нічого підозрілого. Наскільки мені відомо, Рем укладав від імені Бюро десятки таких договорів, — ніби не розуміючи, зауважив капітан.

— Так, але про ці договори в Бюро нічого не знали. З цією фірмою ми не укладали після війни жодного офіціального договору, — сказав Ковальський і витер хусточкою спітнілий лоб. Капітан тихенько свиснув і забарабанив пальцями по столу.

— Он у чому справа! А ви певні, що годинників марки “Лонжін” після війни офіціально не ввозили?

Ковальський машинально підтвердив, але одразу схаменувся і злякано глянув на капітана:

— Хто вам сказав, що йдеться про годинники “Лонжін”? Я ж цього не говорив!

Завірюха посміхнувся:

— Ну, ми теж не сидимо склавши руки, пане Ковальський. Але давайте уточнимо ще кілька подробиць. Виходить, Рем, прикриваючись іменем Бюро, виписував годинники в Польщу?

— Це жахливо, але, напевно, так і було.

— Добре. А яку ж користь він мав з того, що використовував бланки Бюро?

— Товари, що їх ми імпортуємо, не оподатковуються, — пригніченим голосом пояснив Ковальський. — Це ж була б нісенітниця, якби держава брала з себе мито за товари, які вона імпортує.

— А хіба митні власті не могли викрити цієї комбінації, хоча б уже тому, що годинники надходили на ім’я Августа Рема, а не на офіціальну адресу Бюро? — допитувався Завірюха.

Ковальський безпорадно розвів руками:

— На жаль, ця процедура могла тривати роками, ні в кого не викликаючи підозри. Бачите, торгівля з закордоном — справа тонка. Особливо тепер, коли світ розділено на ворожі політичні і військові табори. Трапляється, що з певних тактичних чи дипломатичних міркувань якась західна фірма не може або не хоче укладати офіціально договору з нашою імпортною фірмою. Тоді обидві сторони вдаються до підставних осіб. Особливо часто це буває, коли йдеться про реекспорт, як і даному випадку.

— Реекспорт? — підвів брови Завірюха, чекаючи на докладніше пояснення.

— Так, реекспорт. Август Рем укладав договори не безпосередньо з Швейцарією, а через австрійську фірму, яка спочатку ввозила годинники в Австрію, а вже потім реекспортувала їх у Польщу.

— О, тепер розумію. Але ще одне: Рем одержував годинники в митниці особисто?

— Цього не знаю, але, мабуть, особисто. Адже посилки надходили на його ім’я. Напевно, він користався посвідченнями нашого Бюро, які звільняли його від митних податків.