— Краще переждіть. Між Умбою і мисом Святий Ніс нема де сховатися від шторму, — .радили нам жителі Умби. — Немає на Терському березі рятівних бухт.

Знову штормове попередження. Ще один день чекання у затишній затоці.

Умба — старе селище. Тут мешкають рибаки, лісозаготівники, будівельники.

Йдеш дерев’яними тротуарами і бруківкою селища і відчуваєш: головне багатство Умби — ліс і море. Кораблі та човни біля причалів. Машини, вантажені колодами й дошками. Запах копченої риби. Неспішні розмови жителів Умби про штормову погоду, про лісові пожежі, прогнози на ловлю тріски.

В селищі нас приймали щиро і просто. Зустрічі з рибаками і робітниками радгоспу, з партійними та комсомольськими працівниками, з учителями й школярами. Лекції. Бесіди. Збирання підписів на захист миру.

З любов’ю розповідали жителі Умби про рідний Терський берег, що тягнеться від гирла ріки Варзуги до миса Святий Ніс, на межі Білого і Баренцового морів. Говорили про проблеми охорони природи на Кольському півострові. І, ясна річ, цро гіпотезу, що в Умбі побував Сергій Єсенін.

Поки документальних підтверджень немає. Але 1917 року після подорожі поета по Білому морю з’явилися ці рядки:

Не встревожен ласкою угрюмою

Загорелый взмах твоей руки.

Все равно — Архангельском иль Умбою

Проплывать тебе на Соловки.

Все равно под стоптанною палубой

Видишь ты погорбившийся скит.

Подпевает тебе жалоба

Об изгибах тамошних ракит.

Так и хочется под песню свеситься,

Над водою, спихивая день…

Но спокойно светит вместо месяца

Отразившийся на облаке тюлень.

Можливо, й справді вони написані після зупинки Єсеніна в Умбі. Поета цікавили легенди, казки, пісні поморів. Хіба при цьому можна обійтися без Терського берега!

В автобіографії Єсенін відмічав, що був на Мурманському узбережжі, в Архангельську, на Соловках. У ті роки судна, що курсували між цими пунктами, звичайно заходили в Умбу.

Я ходив по дерев’яних вулицях селища, сходив на каменистий пагорб, порослий соснами. Так хотілося вірити, що цими тротуарами ходив Єсенін. Зупинявся, розглядав кораблі в бухті і бачив у білій північній ночі своє, нікому невідоме, заповітне.

І в давнину, і в наш час Терський берег вабив до себе любителів народної пісні. Звідки такий самобутній снів? Напевне, тому, що творчість тут виростала в особливому, неповторному середовищі. Цьому сприяли: віддаленість від міст, постійний склад населення, міцні поморські традиції…

Тільки-но встановилася гарна днина, “Полярний Одіссей” вийшов з Умби й рушив на північ уздовж Терського берега.

Спочатку видніли соснові ліси. Берегова смуга ставала дедалі звивистішою. Піщана низина плавно відходила від моря. Далеко-далеко поміж сизих горбовин виділялися три вершини. Кимженські гори.

У гирлах рік Варзуги й Чапомки даленіли піщані.пагорби. Там інколи можна почути дивні звуки. Це співають піски.

Незабаром берег сховався за туманом. А вночі, коли вітер з нальоту розігнав бузковий серпанок, ліси зникли. Замість них одноманітно тяглася тундра. Лише в захищених від вітру місцях, річковійс долинах ріс дрібний березняк.

Горло Білого моря зустріло, як і передбачалося. Справдилися віщування нашого штурмана Олександра Захарова. Завжди спокійний, він довго спостерігав з рульової рубки за буревісниками, чортихався і говорив, що вони обов’язково принесуть негоду.

Шторм, крижаний вітер, тривожне сіре небо. Температура повітря й води чотири градуси.

Увійшли в туман.

Що може бути гірше за шторм з туманом? Особливо в горлі Білого моря, де повнісіпько підводних каменів і мілин. Зіткнення з ними — лихо для будь-якого корабля.

Пролунала команда:

— Всім одягти рятівні жилети!

Дехто поставився до цього з насмішкою. В Білому морі людина все одно не протягне більше десяти-п’ятнадцяти хвилин. Надто холодна вода.

Туман то рідшав, то ставав густішим. Часом видимість сягала доброї сотні метрів. А потім знову ледь можна розгледіти з рульової рубки бушприт шхуни.

В такі хвилини особливо виразно чулися удари хвиль. Раптом в тумані засвітилися вогні якогось судна. Врпи зникали і спалахували знову. Часом здавалося, що. саме вони і є надія, яка вабить, кличе мандрівників. Проте невдовзі ця надін остаточно згасла в тумані.