“Полярний Одіссей” йшов повільно, обережно, як сліпий паличкою, намацував бушпритом дорогу крізь шторм.

Сергій Нікулін і Саша Ніколаєв раз у раз міряли глибину жердиною і мотузяним лотом. Удар об камені міг статися будь-якої миті.

Так у тривожному чеканні добралися до острівця Вешняк. У невеликій протоці між ним і Польським півостровом — затишок. Стали на якір.

Брунатна земля в снігових плямах. Маленькі злі хвилі шмагають каменистий берег. Був відплив. З води в лічені хвилини з’являлися зелені й сині острівці.

Туман порідшав. Далина дедалі яснішала. І “Полярний Одіссей” розпочав прорив з горла Білого до Баренцового моря.

Біля мису Святий Ніс стикалися дві течії. Найпівнічніша точка нашого шляху. Течії зносили шхуну, й, здавалося, несила їй обігнути Святий Ніс. Близько двох годин “Полярний Одіссей” пробивався крізь цю киплячу перешкоду.

І все ж таки пробилися!..

Учасники Біломорської експедиції висадилися на берег. І серед скель і каміння, де пролягає незрима межа Білого і Баренцового морів, ми встановили жердину з пам’ятною табличкою.

Терський берег пройдено!

Навіть ті з учасників експедиції, хто бував на Білому морі, подовгу не могли одірвати погляду від неяскравої краси північної природи.

Мабуть, саме на півночі людина ще більше задумується про те, лцо вода, земля, трави, птахи, люди — в тісному зв’язку. Вони залежать одне від одпого.

Зараз багато пишуть і говорять про необхідність рятувати природу. Здавалося б, немає в неї ворогів. І все ж гинуть ліси, риби, звірі, птахи. Людина однією рукою б’є у дзвін тривоги, другою продовжує знищувати природу. А значить, і себе.

Мабуть, у жодній проблемі не розходиться так далеко слово з ділом.

Фахівці стверджують, що на Білому морі охорону навколишнього середовища поставлено краще, ніж у багатьох інших регіонах країни. Немає підстав не вірити їм. Однак зустрічали ми на своєму шляху і понівечені дерева, і плями мазуту в морі, і мертвих птахів та риб на березі.

З болем розповідали нам жителі Біломор’я про браконьєрів, про лісові пожежі, про судна, що потрапили на камені. Сотні тонн пального витікає в море. Гинуть рослини і тварини. А винні відбуваються “легкими штрафами”, і, звичайно ж, не з власної кишені.

Нерідко таке трапляється в районі Кандалакшського заповідника, найпівнічніпіого в нашій країні. Він був заснований ще 1932 року. Сотні заповідних острівців. Вони розкидані навколо Польського півострова в Білому й Баренцовому морях, у Кандалакшській затоці і водах Варангер-фіорду, що біля самого кордону з Норвегією. Понад півстоліття охороняє заповідник рідкісних морських птахів, тварин, унікальні рослини.

Багато островів укриті чагарником і північною тайгою. На них гніздяться і відпочивають під час перельотів гаги і топірці, північні крячки й турухтани, кайри і поморники.

Один з островів Кандалакшського заповідника — Харлов — став у XVII сторіччі царською “заповіддю”. На ньому зберігали кречетів. Спритних і швидких птахів відловлювали для царевого полювання.

Багатий досвід охорони навколишнього середовища у співробітників Кандалакшського заповідника. Але при кожній зустрічі з ними ми переймалися тривогою за природу Біломор’я. Тривога, як плями мазуту на воді, попереджає нас: будьте мудрішими і обачнішими. Природі, а відтак і вам загрожує небезпека…

На півночі проблема охорони природи досягла найвищої напруги. Адже в умовах вічної мерзлоти життя перебуває біля самої межі своїх можливостей. Ще один крок до холоду — і будь-який життєвий рух припиняється. Крижаний анабіоз. Біла смерть.

Сам чув від спеціалістів: рана полярної тундри від гусениці всюдихода не загоюється майже двадцять років.

Індустріальний наступ на північ. Люди і техніка в неприступних раніше місцях. Як правильно і розумно провадити освоювання краю найризикованішої екологічної.рівноваги?

Скільки зроблено помилок!.. Під переможні фанфари і галас горлодерів на догоду керівництву. Квапливо “освоювали”, “давали план”, “перевиконували”, “підкоряли” тощо. А далі починався наступ пустелі. Схаменемося — і знову дзвін, тільки тепер уже тривоги. Та чи вчасно він пролуна?

Природа довготерпляча. Однак і їй терпець уривається. Вона мстить за насилля. За даними Червоного Хреста, в світі збільшується кількість природних катастроф. З усіх кінців планети долинають зловісні повідомлення. Посуха! Тайфун! Сель! Повінь! Неврожай! Масова загибель тварин!