— Візьмеш оце. Потім захочеться їсти. Це дає енергію, а ти молодий і витрачаєш її більше за всіх. Я в твої роки з'їдав дюжину за один раз.

Пізніше Вилю Власев зібрав геологів у своїй палатці, розклав на похідному столі карту, кашлянув два-три рази і почав водити по ній пальцем.

— Ось цей район, який ми повинні вивчити… тобто довивчити, — сказав він. — Торік, як вам відомо, ми встановили тільки загальні мінералогічні дані місцевості. Зараз потрібно уточнити, напрями рудоносних жил. Крім того, як бачите, тут є один сектор, позначений літерою «X». Він лежить у південно-східному напрямку під гострим кутом до нашого табору і має форму рівнобедреного трикутника, основа якого перетинає східну півдугу лісу. Цей район треба дослідити геологічно і мінералогічне, накреслити карту і провести підготовку до зондових досліджень.

— Хоч би тільки не мені, — тихенько зітхнув Марко Маринов.

Вилю Власев якийсь час мовчав, розкрив папку і вийняв кілька запечатаних канцелярських конвертів.

— Тут я позначив маршрут і завдання кожного з вас. Брав до уваги ваші можливості, географічний рельєф, взагалі все. Позначив також і контрольні терміни, отож, на мій погляд, не може бути ніяких непорозумінь. Розгляньте ці маршрути, і, якщо у когось виникають сумніви, той нехай виясняє, поки є час. За півгодини ми повинні бути в дорозі!

Коли на столі лишився тільки один конверт, Андрій із стиснутим серцем простягнув руку. Так він і думав! На конверті стояло «Сектор X. Андрій Андрєєв і Делчо Єнев». Замість того, щоб дістати завдання по розвідуванню районів, суміжних з тим місцем, де він бачив зелений камінь, йому доручалося дослідити місцевість у зовсім протилежному напрямку! Може, «невидимий» і тут має свою руку?

— Ти незадоволений маршрутом? — запитав його Папазов.

— Незадоволений, — відповів Андрій.

Парторг задумався.

— А зі мною пішов би?

— Не хочеться мені йти на схід, — зітхнув Андрій. Але, зрозумівши, що видає себе, відразу додав: — Я завжди віддаю перевагу пересіченій місцевості, де було б більше височин, гір, вершин! Сектор X великий і рівний, наче сковорідка! Це не по мені!

Вилю Власев саме в цю мить проходив мимо, і парторг поклав руку на його плече.

— Чи не можна зробити заміну? — запитав він і кивнув у бік Андрія. — Ось він віддає перевагу західним районам, — туди його тягне. Дай його мені, а замість нього нехай іде, скажімо, Ігнат Арсов, він має досвід. На нього покластись можна. Ви згодні?

Керівник бригади насупився.

— Невже ви гадаєте, товаришу Папазов, — звернувся він своїм звичайним офіціальним тоном до помічника, — невже гадаєте, що хтось інший, крім Андрєєва, зможе за два тижні справитися з районом X? Ви кажете — Арсов. Чудесно! Арсов прекрасний геолог. Йому можна вірити на 90 процентів. Але він повільно ходить, особливо в сонячні дні. Такій людині я не можу довірити дослідження району X.

Він більше нічого не сказав і, поправивши капелюх, відійшов.

Павло Папазов знизав плечима.

— Як бачиш, шановний, шеф не дозволяє. І, безперечно, він має рацію. — Він помовчав. — Кінець кінцем, по-моєму, немає ніякого значення: чи будеш ти в районі X чи в районі У. Хорошому геологу з гострим оком всі райони однаково цікаві.

Він потиснув йому руку.

— Не забувай нашу вчорашню розмову. Будь розумним, додержуй дисципліни, і доля буде милостивою до тебе. Щасливої дороги!

В цей час лаборантка вела розмову з Делчо Єневим:

_Вона. _ Візьми ще одну ковдру! Не будь упертим, слухайся! Моя подвійна, з мериносової вовни, м'якенька. Ось глянь.

_Він. _ Щиро вдячний. Але ковдру не візьму. Стривай, якщо шеф вирішить прикріпити тебе до нашої групи, я тебе якось сховаю в торбу. Навіть з радістю. Я завжди віддаю перевагу живим джерелам тепла.

_Вона. _ Можеш віддавати перевагу чому хочеш, — це мене не обходить. А ковдру все-таки візьмеш. У товариша Андрєєва ревматизм лівої ноги. Я це точно знаю. Він був футболістом, і в одному з матчів його хтось вдарив, і з того часу ушкоджене місце дається йому взнаки. Ти, як хороший приятель, повинен переконати його, щоб він уночі вкривався моєю ковдрою. Піклування про товариша — перша вимога соціалістичної моралі.

_Він. _ Яка шкода, що мої кінцівки здорові! Просто вмираю від муки, що вони здорові! Чесне слово картографа.

_Вона_ (поклавши ковдру в торбу). Жалієш, що здоровий? Що за дурниці!

_Він. _ Якби я був хворим, як Андрій, може б ти і про мене потурбувалась! (Зітхає). Може, й мене б приголубила добрим словом і тому подібне. Хай буде прокляте оце здоров'я! Яка користь від нього.

_Вона_ (вдаючи, що не чує). Візьми ще одну плащ-палатку. Побачиш, як вона згодиться вам у дощ! Мені казали, що в цьому місяці будуть часто йти дощі.