Поки що все було на боц Сергя. Звичайно ж, найкраще мсце для акц - будинок самого Федорчука: де ще загальна пильнсть охорони може бути найменшою, де ще Сергй з Семеном Павловичем зможе зустртися в невимушених обставинах, де ще вн взагал, зможе знайти мсце для пдготовки й здйснення свого задуму, якщо не дома у Федорчука - нде. Отже, мсце акц теж .

Таким чином, засб мсце акц вже знайдено. Залишаться лише довершити задум, додумати дрбниц, довести план до вс можливо викнченост, а для цього треба буде, так би мовити, зорнтуватися на мсцевост - оглянути докладно будинок, вивчити розмщення охорони, камер спостереження, звички й найбльш моврн напрямки пересування Федорчука в будинку, все таке нше. На це знадобиться деклька днв.

Але час не жде, час в даному раз як нколи дорогий, час зараз на вагу життя - риного життя, яке кожно мит ста все бльше загроженим, кожно мит життя зависа на все тоншй волосинц. Тому зволкати няк не можна. Але не можна й легковажити безпекою, надйнстю, продуманстю, довершенстю плану - один диний неврний, навть просто невпевнений крок, одна дина похибка - все, тод вже н йому самому, н рин, нхто й нщо не допоможе, х обох просто не стане на свт, все. Отже, думати, думати, й ще раз думати. починати думати вдразу, ось прямо тут зараз...

Але перейти до обдумування конкретного плану вже ось тут зараз Сергв все ж не судилося. До нього раптом долинули чись голоси: не досить виразн, щоб джерело голосв було занадто вже близько, але й не так вже невловим, щоб бути занадто далекими. Сергй, захоплений своми роздумами не вдразу звернув увагу на появу сусдв, але згадавши про попередження Грин про нагальну небезпеку з боку мсцевого дрбного кримналтету, все ж виршив дослухатися до долинаючих до нього голосв. Невже це й справд була та сама мсцева босота, така небезпечна з слв Грин, що задля вдбиття хнього нападу Гриня й подарував Сергв зброю, якою наполегливо й радив скористатися в раз дйсно небезпеки, реальнсть яко Гриня вважав настльки безперечною, що в порвнянн з свом Першотравневим вважав "Чикаго тридцятих" просто таки дитячим садком?

Та зараз вже й Сергй пригадав, як у розмовах у позд в автобус, коли вн вже пд"жджав до Першотравневого, вн чув розповд про жахлив мсцев кримнальн розборки, про сотн, якщо не тисяч трупв, "закатаних" в асфальт бетон, закопаних в перелсках вибалках, про те, що з настанням темряви в тутешнх мстах мало хто вже наважиться вийти на вулицю. А вже таки починало потихеньку сутенти - оснь оснь. Н, не те, щоб Сергй дуже стурбувався обставинами свого самотнього перебування у вдлюдному мсц з перспективою опинитися наодинц з знаменитими мсцевими хулганами, - просто треба було виявляти обачнсть, особливо тепер, коли вн прийняв ршення, для втлення якого в життя йому треба бути живим, неушкодженим по можливост якнайменше вплутуватися в будь-як непевн ситуац, аби не привертати до себе зайво уваги. А тому нкуди не поднешся - доведеться таки переврити реальнсть небезпеки.

Сергй потихеньку пдввся, ще раз переврив зручнсть розташування заткнутого за пояс брюк пстолета, й намагаючись ступати якомога безгучнше, повльно пшов у напрямку долинаючих до нього голосв, час вд часу зупиняючись, щоб переврити, чи правильно вн цей напрямок визначив, що не було занадто важко, оскльки збоку долинаючих голосв якраз вяв втер, що додатково ще й надавало Сергв можливсть нечутно пдйти до джерела можливо небезпеки. Пд вечр ставало все прохолоднше, голоси долинали досить чтк - все чткш й чткш...

Що це? Сергя знову пройняло почуття впзнавання чогось знайомого - чоловчий голос, яким хтось то глухувато щось розповдав, то стримано смявся, когось нагадував. Зовсм недавно Сергй десь чув такий приблизно голос. Батюшка Санько? Незнайомий дядько, що про Санька розповдав? Гриня? Гриня! Гриня?.. Сергя почало опановувати розумння реальност зовсм неочкуваного - чим ближче вн пдходив, тим впевненше переконувався, що чоловчий голос належав Грин: промайнула навть грайлива думка про те, чи думав Гриня, даруючи йому сьогодн зброю, що з цю зброю хтось сьогодн пдкрадатиметься до самого ж Грин. Сергй навть виршив пожартувати зараз, вже почав розмрковувати над тим, як саме вн зараз пожарту, але невдовз йому навдрз вдбило охоту жартувати - йому стало не до жартв вд наступно хвил впзнавання: разом з чоловчим голосом, що належав, це вже точно, Грин, лунав ще й голос жночй, навть не жночий - двочий...

Та н, цього не може бути! Хвиля впзнавання почала раптом перетворюватися на дев"ятий вал, що загрожував не лише затопити бажання Сергя пожартувати, а й змити, перевернути, знищити все, все... Та н, цього н в якому раз не може бути. Якщо б Сергй припустив можливсть почути ц два голоси разом, то тльки не в такй близькй, дружнй, жартвливй, навть веселй розмов. все ж - вн ще не зовсм глухий. Але цього бути не може! все ж, чим дал Сергй наближався до весело пари, а те, що х було лише дво, вже не викликало някого сумнву, чим ближче вн пдходив, тим впевненшим ставало його переконання, що двочий голос - це голос ри, т само ри, з якою вн познайомився, коли вона була також в компан Грин, але й тод було не до жартв; ри, яка вчора була в стан такого глибокого вдчаю, що Сергй навть уявити соб не мг би веселу посмшку на устах; ри, через безмежне спвчуття до яко, Сергй зрадив Оксану. Та н, це, мабуть, просто розбуяла Сергва фантазя, помножена на його пустий шлунок надзвичайн пригоди, намагаться навяти йому марево, галюцинацю - рин голос, який вн плута з голосом якось подружки Грин.

Повльно, якомога не чутнше Сергй наблизився до весело пари, яка була зайнята жартвливим щебетанням псля сексу, адже те, чим щойно займалися ц дво молодих людей протилежно стат, не викликало някого сумнву - Гриня повльно й самовдоволено застбав ширнку, а його подруга, пднявши спдницю до самого поясу, одягала панчохи: вже досить вдчутно сутенло, але коли Сергй, вже достатньо наблизившись, визирнув з-за стовбура дерева, за яким ховався, то побачив усю цю картину все ж достатньо чтко, аби в нього не виникло жодних сумнвв у тому, чим вони щойно були зайнят, а ще в тому, що це були саме Гриня разом з рою. Так, це була вона, та сама ра, небога Федорчука. Сергй, побачивши цю картину, вмить нстинктивно вдвернувся, пдкоряючись пдсвдомому бажанню уникнути ганебного пдглядання нтимно сцени, невльним свдком яко вн став, але ц мит споглядання було цлком достатньо, аби вн все зрозумв в нього не залишилось жодних сумнвв. Так, це були Гриня й ра, як щойно займалися коханням, а тепер весело щебетали, радсн вдоволен. Побачене нби блискавкою прошило наскрзь Сергя, наче паралзувавши його: все тло обезсилло, яксь ватян, нби чуж, ноги почали пдгинатися - вн, притулившись спиною до дерева, повльно сповз до низу й св пд деревом, пдбгавши ноги й утупивши невидющ оч в срючий морок осннх сутнок.