Ось двi молодицi - тендiтна брюнетка i блондинка спортивного типу розмовляють, час вiд часу позираючи навколо:

– Ти часто прогулюєшся з отим iнженером, - каже з прихованою заздрiстю брюнетка.
– Що ти в ньому знайшла?

Блондинка знизує плечима:

– З ним легко, i час минає швидко - як на крилах летить.
– Вона усмiхається, i хлопчакувате її обличчя, освiтлене усмiшкою, стає милим, симпатичним.
– Розумiєш, вiн увесь час розмовляє сам. Запитує i вiдповiдає. А я тiльки слухаю, та й то не все. Якщо нецiкаво, то думаю про своє. Але здебiльшого його монологи цiкавi.

– А мiй поки пiдбере слово, - зiтхнула чорнявка, - то й паста з хлорели може скиснути.

– Не знаю, в чiм тут секрет, а зi мною всi балакучi, навiть Алк.

– Ну, цей найохочiше розмовляє з Еолою... Хоча останнiм часом... Ти як вважаєш, хто з них має рацiю - Алк чи Нескуба?

– Хоча б i Алк, а я все одно за капiтана!
– щось зухвале зблиснуло в очах блондинки.

– Логiка...
– скривила губи чорнявка.

– Доброта - ось моя логiка!

– Ну, знаєш... Так можна скотитися...

Бiлява нiчого не сказала, тiльки блиснула очима. Подруги вiдхилились одна вiд одної, сiли рiвно й надовго замовкли.

Чоловiки не зводили очей з демонстрацiйного табло, на якому електронний промiнь миттю висвiтлював кожну змiну в розташуваннi фiгур. Подiї на шахiвницi розвивалися бурхливо. Спочатку iнiцiатива була в Нескуби, та поступово Алковi вдалося вирiвняти гру, а згодом розпочати активнi дiї. Тепер бiльшiсть знавцiв перевагу вiддавала чорним, якими командував Алк,може, через невдале розташування бiлого ферзя на g7.

Хтось упiвголоса сказав:

– Хоча бiлi мають зайвого пiшака, але позицiя...

– Боротьба гiгантiв!

– Не треба було брати пiшака на g7. Зараз чорна тура нападе на ферзя i капець.

– Але ж хiд бiлих.

– Ну то й що?

– Ферзь може взяти ще одного пiшака - на h7.

– Ну, тодi зовсiм... Атака чорних буде невiдпорна.

Рука сама шарпнулася до тури, але Нескуба вчасно схаменувся i зупинив її за кiлька сантиметрiв од фiгури. "Не смiй!
– наказав собi.
– Втрата темпу!!" Рукою, що на мить зависла в повiтрi, потер чоло. Вiдчув, як з глибини єства напливає острах, думки розлiтаються, як листя на вiтрi. Вгамуйся, опануй емоцiї... Потрiбна яснiсть думки...

Нескуба нахмурив брови i знову почав аналiзувати позицiю. Часу в нього було обмаль, та якщо дисциплiнувати думку... А думки з'являлися самовiльно, i важко їх погамувати. Так, часу все менше й менше... А що таке час? Черговiсть подiй, ситуацiй, станiв?.. От зроблю хiд, i стан змiниться, з'явиться цiлком iнша ситуацiя. Калейдоскоп: вiд одного поруху змiнюється вся картина. "Вiкiнг" потрапив у гравiтацiйний тунель, i от маємо... А годинник цокає, клацає, стрiляє... Який же хiд зробити? Мабуть, таки треба пiдтягувати ферзя до центру подiй... Але ти чомусь вагаєшся? Що ж ти за капiтан, якщо не можеш перебороти страх?

Нескуба почав подумки картати себе, i це було певною прикметою мобiлiзацiї душевних сил.

Алк старанно приховував свою радiсть - тримав, наче птаха в клiтцi. Хоча Нескуба тiльки зсунув брови, проте ясно, що нервує... Так, так, вiн боїться! Ну, звичайно ж, загроза така очевидна i... невiдворотна. Зараз я йому покажу... Бiльш не буде спати на посту!

Алка тiпало п'янке передчуття перемоги. Зиркав то на шахiвницю, то на руку Нескуби, яка от-от мала зробити хiд. Ну ж бо, давай, давай... Тепер уже поразки не уникнеш! Певне, пiде ферзем, але це не рятує... Так i є - взявся за ферзя...

– Фh7.

Алк одразу ж вiдповiв:

– Тg8.

Бiлий ферзь вiдiйшов на h3, i цiєї митi серце Алкове стрепенулося, забилося в радiсному ритмi. Розгром! Алковi хотiлося вигукнути це слово на весь зал, ох, як хотiлося! Розгром! Та вiн якось мляво вимовив:

– Ну, що ж, здавайся, капiтане.

Простягши мiцну руку, Алк цупкими пальцями пiдняв туру i, взявши пiшака на g2, аж засичав:

– Ш-шах!

Окинув очима на капiтанове обличчя i встиг помiтити, як по ньому промайнула гримаса болю. Ага, попався? Чого ж ти ще роздумуєш? Чому не капiтулюєш?

Зал теж затаїв подих, ждучи, що капiтан зараз потисне Алковi руку, вiтаючи того з перемогою. Декого навiть дратувала безглузда його упертiсть. Що тут ще можна зробити, як не здатися?

Коли Алк оголосив шах, Нескуба цiлком механiчно взяв туру ферзем i пробубонiв:

– Здаватися? Ще чого не вистачало! Поборемось...

У голосi вiдчувалась безнадiя.

Алк поставив свою другу туру на g8. Пропав ферзь!

Нескубу аж пересмикнуло, неначе по ньому пройшов струм. Як можна опиратися без ферзя?.. Зажди, зажди, але ж ферзь гине за двi тури? I в мене зайвий пiшак... А позицiя... у мене ж чудова позицiя! Поспiшив Алк... Я ж беру з шахом!