Запитання, запитання... У Никифора вiд них аж почало гудiти в головi. Дiйшовши до протилежного кiнця зали, вiн зупинився ще бiльш вражений. Угорi, не прикрiплене нi до чого, просто в повiтрi ледь помiтно похитується напiвпрозоре веретеноподiбне голубе тiло з багатьма свiтними точками. Никифор, задерши голову, потирав чоло: чим воно тримається? Магнiтними силовими лiнiями? Що все це означає?

I тут перед внутрiшнiм зором Никифора постали яскравi, як дiйснiсть, хоча уривчастi, хаотичнi картини.

...Древня цивiлiзацiя зеленої, теплої Антарктиди. Енергетична станцiя. Потiм катаклiзм - чи Мiсяць наблизився, чи якесь iнше небесне тiло, але змiнився нахил земної осi, i континент швидко почав замерзати...

...Обсерваторiя прихiдцiв iз космосу. Може, звiдси вони протягом тисячолiть вивчають Землю. Вважають за недоцiльне вступати в контакт iз людьми, їх цiкавить планета...

...Генератор магнiтного поля. Сконструювали, може, тi, що полишили колону iз чистого залiза в Iндiї...

Никифор прикипiв поглядом до голубуватого "веретена". Так... Вiд здогаду йому мороз пiшов поза шкiрою. А що, як це кабiна космiчного корабля, який зветься Землею? А чому б i нi? Високоцивiлiзованi мислячi iстоти могли вирушити вiд свого "аварiйного" свiтила до iншої, стацiонарної, врiвноваженої зорi i причалили до Сонця. На цiй орбiтi був Мiсяць, вiн поступився, ставши супутником... Можливий i такий варiант: давнi високорозвинутi земляни переводили планету на оптимальну орбiту. Або сконструювали цю установку на випадок загрозливого посилення сонячної активностi...

Ярковий уявив собi, що станеться, коли ось зараз, ну, через годину, вiн оголосить усьому свiтовi про це вiдкриття! Побачимо ще, яка доля спiткає Антарктиду. Еге, тут треба обережно! А то: "Розтопити кригу!" А може, ця крига...

– Генрiху, агов!

Уранос рушив до нього дрiбненькими кроками - зовсiм мiзерний у цьому велетенському просторi, який важко й назвати примiщенням.

– Слухай, що ти думаєш про все це?

Зеленкуватi Ураносовi очi зблиснули:

– А ти?

– Я гадаю, що це... рушiйний агрегат планети.

– А я в цьому переконаний, - урочисто сказав Уранос, i обличчя йому пересмикнулося.
– Модель Галактики, прилади космiчної навiгацiї, рiзноманiтнi обсерваторiї. Це - головна зала, очевидно, пульт керування...

Вiн швидко попрямував до геометричної мозаїки, на яку Ник спершу не звернув особливої уваги. Тепер почав придивлятися: невже це не просто витвiр мистецтва? Тут же всi кольори спектра... Що означають отi пунктирнi кривi? Може, це своєрiдне письмо?..

Уранос пильно оглянув панель, нахилився, наче принюхуючись. О, дiстав з кишенi чорного цилiндрика i наставив на мозаїку. Вiн так себе поводив, наче тут бiльше нiкого не було. Який самовпевнений суб'єкт!.

– Навiщо те?
– Никифор кивнув на цилiндрик.

– Телефото, - не обертаючись, сказав Уранос. "Ну, фото так фото... подумав Ярковий.
– Ах, телефото? Куди ж це вiн передає?"

– Чого так поспiшати? Ось пiднiмемося в iнститут, сповiстимо...

Уранос, поглянувши на свою платiвку, щось торкнув на панелi, i враз мозаїка засвiтилася тихим свiтлом. Спалахнула зiрка i в "Галактицi". Никифор помiтив освiтлену нею темну кульку (може, то Сонце i Земля), якусь мить зачудовано дивився на тремтливе сяйво, а тодi враз стрепенувся, наче прокинувся зi сну:

– А навiщо вмикати?!
– Одним стрибком опинився мiж панеллю i Ураносом, вiдтиснув його грудьми.
– Не смiй доторкатись! Не можна ж так легковажити...
– уже примирливим тоном додав Никифор.
– Невже не розумiєш?

– Я все добре розумiю, - стримано вiдказав позеленiлий Уранос.
– Я тiльки хотiв перевiрити живлення.

– А я вважаю: нiякого втручання, - сказав Никифор якомога твердiше. Сповiстимо Iнтернацiональну Раду, прибудуть ученi, експерти...

– Невже тобi не кортить самому стати бiля пульта планети?

– Нi, не кортить.

– Ти ж Никифор Ярковий!

– Ну то й що?

– Де ж твiй нестримний порив? Невситима жадоба вiдкриттiв? Ти ж зовсiм не такий, як тi сiрi мiльярди суб'єктiв, що населяють Землю. Тебе зганьбили, викинули за борт, а ти... не хочеш одним порухом пальця покiнчити з усiма земними проблемами!

– Навiщо ця демагогiя?

– Ми вважали тебе цiкавим об'єктом...

– Хто це "ми"?

– Тепер можу сказати. Ми - iнопланетники.

– Що ти верзеш?