Шрифт:
Ментальні переваги бадмінтону
Гра в бадмінтон впливає на швидкість мислення. Бадмінтон ще називають «шахи з ракеткою», тому що в процесі гри бадмінтоніст повинен дуже швидко «прорахувати ходи» – різну ймовірність того, як відповість противник на його удар, і як він сам, своєю чергою, відповість на удар супротивника.
Прораховується відразу кілька варіантів ударів. Щоб це передбачити, потрібна велика швидкість мислення, яка і розвивається в процесі тренувань і змагань.
Спортивна естетика бадмінтону
Численних поціновувачів гри приваблює у ній таке:
• траєкторія польоту волана: багатство та різноманітність варіантів;
• власне, сам волан, як цікавий та оригінальний снаряд незвичайної форми, вироблено з натурального гусячого пір’я із застосуванням ручної праці – це не банальний м’яч;
• незвичні та красиві пересування гравців високого класу, які нагадують танго: плавно, але швидко, лаконічно та раціонально;
• специфічний звук корту і звук волана (плеск, клацання);
• тактичне багатство гри.
Важливо, що майже 90 % членів бадмінтонної спільноти – це люди інтелектуальні, які, сприйнявши естетику гри, готові до важких і виснажливих навантажень. Це відчуття естетики змінюється зі зростанням рівня підготовки. Бадмінтон віддячує своїм аматорам відчуттям нової якості тактики й техніки гри, новим відчуттям свого тіла, азартом боротьби й радістю перемоги.
Саме тому бадмінтон стабільно приваблює все нових і нових численних любителів, а з деяких із них виростають зірки професійного спорту.
Цікаві факти про бадмінтон
У бадмінтон, за даними статистики, грає кожна п’ятдесята людина у світі.
Бадмінтон входить до трійки найважчих із фізичних навантажень видів спорту.
Пульс бадмінтоніста високого класу досягає 200 і більше ударів на хвилину.
Швидкість польоту волана у грі в бадмінтон досягає мало не 400 кілометрів на годину.
До речі, пір’яний м’яч посідає друге місце (перший – м’яч для гольфу) серед м’ячів за швидкістю польоту. Найкращі бадмінтоністи сучасності надають волану швидкість 256 км/год.
Майстри високого класу обмінюються сімома помахами ракетки за 10 секунд.
Найбільша кількість помахів ракеткою в грі у бадмінтон – 19 725.
Найдовша гра тривала 1,5 години, волан загалом провів у повітрі 45 хвилин.
Найкоротша офіційна гра в бадмінтон тривала усього 6 хвилин.
Волан для бадмінтону складається з 16 гусячих або качиних пір’їн (тільки з лівого крила), важить до 5,5 г, діаметр – 70 мм.
В іграх майстрів високого класу в середньому витрачається 10 воланів, кожний з яких витримує 400 ударів.
Зазвичай волан витримує не більше як дві гри. Чим важчий снаряд, тим швидше він летить. Волани також швидше літають за вищої температури та на більшій висоті.
Офіційний світовий рекорд швидкості польоту волана – 493 км/год – встановив Тан Бун Хеонг із Малайзії.
У музеї міста Канзас-Сіті (штат Міссурі, США) експонується п’ятиметровий волан вагою понад 2 т.
Ракетки для бадмінтону важать від 70 до 95 г, не враховуючи ваги струн або руків’я.
Струни ракеток для бадмінтону раніше виготовляли з висушеної слизової оболонки шлунку котів або корів. Протягом уже багатьох років більшість гравців використовують синтетичні струни з тисяч мікроволокон. Однак деякі спортсмени все ще використовують струни, виготовлені з кишок тварин.
Історія світового бадмінтону
Бадмінтон – одна з найдавніших ігор у світі. Існує безліч версій її походження. Власне, як у футболу, є чимало попередників у вигляді різних ігор із м’ячем, так і бадмінтон став спадкоємцем різних давніх ігор із воланом.
Ще тисячі років тому у волан грали дорослі й діти Стародавньої Греції, Китаю, Японії, Індії та країн Африки. В одному зі стародавніх манускриптів повідомляється, що у 1122 році до нашої ери в Китаї за часів правління династії Чу грали в м’яч із пір’ям. Гра називалася «ті-цзянь-цзи». У Японії була поширена гра під назвою «ойбане» (в перекладі «перо, що літає»). Вона полягала в перекиданні дерев’яними ракетками «волана», зробленого з кількох пір’їн і кісточки висушеної вишні.
У Франції подібна гра мала назву «же-де-пом» (гра з яблуком). Англійські середньовічні гравюри на дереві зображують селян, що перекидають один одному волан. Про це свідчать гравюри XVIII століття.
У 1650 році королева Швеції Кристина побудувала корт для гри у волан (батлдор) неподалік від Королівського палацу в Стокгольмі, де вона грала зі своїми придворними й гостями з інших країн.
У другій половині XIX століття англійські моряки й офіцери колоніальних військ привезли з Індії до Англії популярну там гру «пуна» (від назви однойменного міста). Вона дуже нагадувала сучасний бадмінтон, але грали в неї не ракетками, а долонями. Є версія, за якою група офіцерів публічно продемонструвала нову гру 1870 року в містечку Бадмінтоні (графство Глостершир). За назвою містечка гру почали називати бадмінтон.