І взагалі: який висновок можна з цього зробити?

Ясно який: Хам з першого дня явно збився з графіка. Необхідно вжити твердих й рішучих заходів, щоб цей недотепа остаточно не зламав гарно намальовану на стенді графічну лінію. Адже якщо графік зламається, а лінію ніхто не перемалює, то що вийде? Маєте рацію: окозамилювання!

Як же виправити вкрай загрозливе становище, що з першого дня склалося на ковчегобуді?

Коли я спав під копою сіна, в моїй голові сама собою народилася геніальна за своєю простотою рятівна ідея: завтра не вийду на роботу з метою вирівняти графічну лінію нашого стрімкого руху уперед. Негайно поділився ідеєю з Іафетом. Брательник гаряче підтримав мою напрочуд цінну ініціативу. Ми покажемо Хамові, як слід боротися за ритмічність!"

"До Потопу лишається ще десять місяців!

Як подумаю, скільки мені ще мозолів наживати та здоров'ям зловживати, серце починає тіпатися, а також підвищується або нижчає тиск в залежності від ваги атмосферного стовпа. Знову ж таки на самопочуття негативно впливають як циклони, так і антициклони. Режим роботи повністю руйнує науково вивірений режим харчування, що успішно впровадили в життя своє деякі довгожителі. Я про це дізнався з дослідів геронтологів, які вони з дивовижною відданістю цій воістину життєвій науці сміливо провадять на самих собі".

"До Потопу лишається ще вісім місяців!

Мені повезло: умовив лікарку знайти у мене хворобу. Байдуже яку! А вона й не шукала. Коли почула, що в моїй торбі порося верещить, одразу второпала: ревматизм! А я хіба проти? Тепер одержую гроші за лікарняною карткою. Порося вже окупилося...

Ревматизм лікують теплом. От я й вигріваю кістки на сонечку. Ковчег вже величенький - вже тінь дає. Якби не затятий придурок Хам, тут був би райський куточок. А то цей Хамлюга з ранку до вечора безупинно гепає молотком. Цвяхи ніби в мою хвору голову вбиває. Тьху, я й забув. У мене ж ревматизм!.."

"До Потопу лишається ще аж півроку!

Моїх хвороб уже ніхто не визнає: до моєї лікарки виявили увагу і забезпечили казенними харчами на тривалий строк. Доводиться байдикувати на роботі. Та нічого! І за це платня йде...

Сьогодні Хам вивісив перший номер бортової сатиричної газети "З НАЖДАЧКОМ!", бойовий орган ковчегкому.

Іафета редактор Хам змалював правильно. Це я мушу сказати як об'єктивна людина. Вийшло гостро і дотепно. Словом, вийшло так: у гурті наших майбутніх пасажирів бракороб Іафет будує ковчег. Все йде у нього шкереберть. А звірі так обговорюють його роботу:

– Чого йому бракує?

– Якості...

Однак карикатура на Іафета - єдина в Хама творча удача. Це я мушу сказати як об'єктивна людина. Далі тонке почуття міри, без якого немислимий справжній митець, редакторові зрадило. Це я кажу як принципова людина. Крім Іафета, якого Хам намалював навіть мало, він ще зобразив мене. Антиісторичність, недоречність і шкідливість цього малюнка одразу впадає в око: читач бортнівки з першого погляду бачить, нібито я будую не ковчег, а величезну ложку. Та ще й згори написав - "ЛОЖКОБУД СОБІРОБА СІМА". А внизу - такі слова, ніби я своєю працею ще й пишаюся:

– Оце ложка - аж до миски не лізе!

А між тим, досить повернути голову праворуч, щоб реальна й світла дійсність перекреслила цей чорний наклеп: на стапелях стоїть хоч і неоковирний, але ковчег! Зовсім не ложка! Це ж ясно видно...

Ну, Хаме, зачекай! Я ще зроблю з тебе карикатуру! Мавпячій морді люмпен-резуса позаздриш!"

"До Потопу залишається ще аж чотири місяці!

Про розваги ковчегобудівників ніхто не дбав. Навіть у карти не граю: Іафет в очко обібрав мене до нитки. Хожу тепер, мов лахмітник, бо зняв одяг з опудала. Ось тільки сьогодні був влаштований цирк. Та й то випадково: просто саме сьогодні Хам заходився реєструвати чотириногих пасажирів. За гирю Хамові правив індійський слон. Усяку звірину, що виявлялася важче слона. Хам списував за борт. Гармидер зчинився неабиякий. Звірі вили, гарчали, рикали, скавучали, скімлили - аж у вухах лящало. Ото комедія була, коли черга дійшла до мамонта! Ясно, що ця волохата гора з бивнями до землі не мала ніяких шансів потрапити на ковчег. Припленталися і різні стегозаври, диплодоки, тиранозаври, ігуанодони, динозаври, бронтозаври та ще якісь заври - цілий натовп. Хам ледве відігнав ух хворостиною.

– Киш, киш!
– кричав він, мов на горобців.
– Ану, паняйте у музей! Бо й кісток ваших палеонтологи не зберуть!

От сміху було! Я так реготав, що в мене молоток в трюм упав і загубився..."

"До Потопу залишається ще аж два місяці!

Мене все дужче хвилює проблема харчування. Це ж на борту ціла отара їдоків поназбиралася. На виробничій нараді я це питання загострив, підняв на належну височінь і поставив руба:

– Чи думав Хам про те?

– Думав, - каже Хам.

– Еге ж, ми це знаємо: дурень думкою багатіє...

Але сьогодні Хам пригнав сорок возів пресованих у камінь вітамінів. З розрахунку: на кожен день плавби - по возу. Що корми пресовані в камінь не біда: на те й Потоп, щоб стало чим розмочувати. Але подумаймо: якби не моя завбачливість, чи були б оті вози? Виходить, що Хам нічого не робить сам".

Витяги з щоденника Іафета.

"Через сто років - Потоп.