Капранови Брати
Шрифт:
– Ви ж, пане Миколо, із столиці приїхали?
– запитав він.
Майор кивнув.
– Так от скажіть, що вони там собі думають? Дійдуть колись до нас руки чи так і будемо самі по собі крутитися?
– Микола Пилипович по наукових питаннях більше, - несподівано прийшов на допомогу парторг.
– Він фольклор приїхав збирати.
– Умгу, - підтвердив майор.
– Дивно, я гадав, зараз тільки гроші збирають, а виявляється, ще й фольклор, - розвів руками священик.
– Не оставляє нас Господь.
Це була зручна мить, щоб перейти на цікаву для майора тему, але той не квапився, налягаючи на смачні наїдки і даючи змогу співрозмовникам звикнути до гостя. Але коли господар налив ще по одній, Микола Пилипович замахав руками:
– Мені уже хватить.
Парторг захихотів:
– Це у нас дівчата кажуть, мені, кажуть, більше не наливайте, я вже така, як вам треба.
Майор і собі посміхнувся:
– Я уже тоже такий, як треба.
Проте йому все одно налили.
Щоправда, після другої чарки отець Штефан покликав свою дружину, і вона заходилася прибирати зі столу, звільняючи робочу поверхню для карт, що їх приніс із собою парторг. Він завжди приносив карти з собою, бо, як з’ясувалося, тримати їх у храмі Божому - гріх.
– Матінко, ти чарки нам лиши, будь ласка, бо ночі тепер прохолодні, а ми вже немолоді, не замерзнути б.
– Отець Штефан видобув аркуш паперу, ручку та взявся розкреслювати пулю.
Парторг тасував засмальцьовані карти.
– Сочі? Ростов?
– поцікавився Микола Пилипович, удавано азартно потираючи руки.
– Ленінград, - поважно сказав священик.
– Тільки Ленінград. Я там семінарію закінчив.
– І він знову перехрестився, не випускаючи ручки з рук.
– Почом граємо?
Отець Штефан підняв палець вгору:
– Азарт, сину мій, то смертний гріх.
– Не брешіть, отче, - втрутився парторг.
– Щось я такого не чув.
Піп насварився на нього пальцем:
– Хулити пастиря свого не можна. А азарт веде за собою всі інші смертні гріхи, тому і сам може вважатися таким.
Парторг став роздавати по дві карти.
– Ми з отцем Штефаном граємо без грошей. Просто, коли я у нього виграю тисячу вістів, він обіцяв вилізти на дзвіницю і закукурікати.
– Спочатку треба виграти, сину мій, - повчально сказав священик, - а тоді вже хвалитися.
– Виграю-виграю, - пообіцяв парторг.
Микола Пилипович, зрозумів, що тут давні рахунки.
– Без грошей даже краще, - кивнув він, хоч насправді без грошей грати не любив. Бодай по копійці віст, але ставити треба, інакше яка цікавість?
– Істинно говорите, - прокоментував отець Штефан, вивчаючи свої карти.
– Пас, - виніс він нарешті вирок і звернувся до парторга: - От бачите, у столиці недурні люди живуть.
Микола Пилипович розклав масть до масті. Прийшла непогана карта, можна було спробувати зіграти.
– Раз, - запропонував він.
– Грайте, - сумно погодився парторг.
У прикупі лежав хрестовий король з малкою. Микола Пилипович почухав потилицю і вирішив ризикнути.
– Сім бубів, - оголосив він.
Парторг посміхнувся:
– Сміливо. П оважаю. Тоді віст.
– І я, - поспішив священик.
– У нас кажуть «мельдую».
– Шо?
– не зрозумів майор.
– Віст, - пояснив отець Штефан, - у нас іноді замість віст кажуть «мельдунок».
– З цими словами він поклав на стіл хрестову сімку.
– Де це, у вас?
– поцікавився Микола Пилипович, накриваючи її своїм королем.
– Я з Волині сам, - пояснив господар.
«Точно, з Волині, - пригадав Микола Пилипович відомості від районних колег.
– Не бреше». І тут парторг, хитро посміхнувшись, поклав зверху козиря.
– Ох!
– тільки й сказав Микола Пилипович. Виходило, що вся хреста на руці у священика, а значить…
– Ох, не люби двох!
– охоче відгукнувся парторг і передав на чирві хід назад своєму партнерові-супернику. Той філософськи кивнув і виклав на стіл валета.
– Хрестом його, отче!
– зрадів парторг, і вони розкрутили майорового туза.
Ці двоє партнерів-односельців розуміли одне одного з півслова, тому не дивно, що Микола Пилипович лишився без двох.
– Чорт побери!
– вилаявся він.
– Не треба згадувати нечистого, сину мій, - перехрестився отець Штефан.
Парторг зауважив, збираючи карти:
– А ви казали, в столиці недурні люди живуть.
– Іще не вечер, - огризнувся майор.
– Дарма ви десятку скинули, - порадив господар.