Вход/Регистрация
Приворотне зілля
вернуться

Капранови Брати

Шрифт:

–  Ви ж, пане Миколо, із столиці приїхали?
– запитав він.

Майор кивнув.

–  Так от скажіть, що вони там собі думають? Дійдуть колись до нас руки чи так і будемо самі по собі крутитися?

–  Микола Пилипович по наукових питаннях більше, - несподівано прийшов на допомогу парторг.
– Він фольклор приїхав збирати.

–  Умгу, - підтвердив майор.

–  Дивно, я гадав, зараз тільки гроші збирають, а виявляється, ще й фольклор, - розвів руками священик.
– Не оставляє нас Господь.

Це була зручна мить, щоб перейти на цікаву для майора тему, але той не квапився, налягаючи на смачні наїдки і даючи змогу співрозмовникам звикнути до гостя. Але коли господар налив ще по одній, Микола Пилипович замахав руками:

–  Мені уже хватить.

Парторг захихотів:

–  Це у нас дівчата кажуть, мені, кажуть, більше не наливайте, я вже така, як вам треба.

Майор і собі посміхнувся:

–  Я уже тоже такий, як треба.

Проте йому все одно налили.

Щоправда, після другої чарки отець Штефан покликав свою дружину, і вона заходилася прибирати зі столу, звільняючи робочу поверхню для карт, що їх приніс із собою парторг. Він завжди приносив карти з собою, бо, як з’ясувалося, тримати їх у храмі Божому - гріх.

–  Матінко, ти чарки нам лиши, будь ласка, бо ночі тепер прохолодні, а ми вже немолоді, не замерзнути б.
– Отець Штефан видобув аркуш паперу, ручку та взявся розкреслювати пулю.

Парторг тасував засмальцьовані карти.

–  Сочі? Ростов?
– поцікавився Микола Пилипович, удавано азартно потираючи руки.

–  Ленінград, - поважно сказав священик.
– Тільки Ленінград. Я там семінарію закінчив.
– І він знову перехрестився, не випускаючи ручки з рук.

–  Почом граємо?

Отець Штефан підняв палець вгору:

–  Азарт, сину мій, то смертний гріх.

–  Не брешіть, отче, - втрутився парторг.
– Щось я такого не чув.

Піп насварився на нього пальцем:

–  Хулити пастиря свого не можна. А азарт веде за собою всі інші смертні гріхи, тому і сам може вважатися таким.

Парторг став роздавати по дві карти.

–  Ми з отцем Штефаном граємо без грошей. Просто, коли я у нього виграю тисячу вістів, він обіцяв вилізти на дзвіницю і закукурікати.

–  Спочатку треба виграти, сину мій, - повчально сказав священик, - а тоді вже хвалитися.

–  Виграю-виграю, - пообіцяв парторг.

Микола Пилипович, зрозумів, що тут давні рахунки.

–  Без грошей даже краще, - кивнув він, хоч насправді без грошей грати не любив. Бодай по копійці віст, але ставити треба, інакше яка цікавість?
– Істинно говорите, - прокоментував отець Штефан, вивчаючи свої карти.
– Пас, - виніс він нарешті вирок і звернувся до парторга: - От бачите, у столиці недурні люди живуть.

Микола Пилипович розклав масть до масті. Прийшла непогана карта, можна було спробувати зіграти.

–  Раз, - запропонував він.

–  Грайте, - сумно погодився парторг.

У прикупі лежав хрестовий король з малкою. Микола Пилипович почухав потилицю і вирішив ризикнути.

–  Сім бубів, - оголосив він.

Парторг посміхнувся:

–  Сміливо. П оважаю. Тоді віст.
– І я, - поспішив священик.
– У нас кажуть «мельдую».

–  Шо?
– не зрозумів майор.

–  Віст, - пояснив отець Штефан, - у нас іноді замість віст кажуть «мельдунок».
– З цими словами він поклав на стіл хрестову сімку.

–  Де це, у вас?
– поцікавився Микола Пилипович, накриваючи її своїм королем.

–  Я з Волині сам, - пояснив господар.

«Точно, з Волині, - пригадав Микола Пилипович відомості від районних колег.
– Не бреше». І тут парторг, хитро посміхнувшись, поклав зверху козиря.

–  Ох!
– тільки й сказав Микола Пилипович. Виходило, що вся хреста на руці у священика, а значить…

–  Ох, не люби двох!
– охоче відгукнувся парторг і передав на чирві хід назад своєму партнерові-супернику. Той філософськи кивнув і виклав на стіл валета.

–  Хрестом його, отче!
– зрадів парторг, і вони розкрутили майорового туза.

Ці двоє партнерів-односельців розуміли одне одного з півслова, тому не дивно, що Микола Пилипович лишився без двох.

–  Чорт побери!
– вилаявся він.

–  Не треба згадувати нечистого, сину мій, - перехрестився отець Штефан.

Парторг зауважив, збираючи карти:

–  А ви казали, в столиці недурні люди живуть.
– Іще не вечер, - огризнувся майор.

–  Дарма ви десятку скинули, - порадив господар.

  • Читать дальше
  • 1
  • ...
  • 19
  • 20
  • 21
  • 22
  • 23
  • 24
  • 25
  • 26
  • 27
  • 28
  • 29
  • ...

Ебукер (ebooker) – онлайн-библиотека на русском языке. Книги доступны онлайн, без утомительной регистрации. Огромный выбор и удобный дизайн, позволяющий читать без проблем. Добавляйте сайт в закладки! Все произведения загружаются пользователями: если считаете, что ваши авторские права нарушены – используйте форму обратной связи.

Полезные ссылки

  • Моя полка

Контакты

  • chitat.ebooker@gmail.com

Подпишитесь на рассылку: