Iскра узявся за голову:

–  Що ти загадав? Степом, та ще мочаристим, човни перетягати? Та чим? У нас нема нi волiв, нi коней… Хоч менi голову вiдрубай, я за таке дiло не вiзьмусь, бо не втру цьому носа.

–  А я втру, i будеш менi помагати. Не маємо нi коней, нi волiв, але є люде. Переточити човни - не така велика штука. Зробимо так, як роблять на Сiчi, пускаючи готовi судна на воду…

–  Воно справдi, може, далось би так зробити, та ось новi труднощi. Мiж моїм козацтвом пiшло луною, що вертаємось через Крим. Не знаю, чи тепер схотять… У них i тепер думка, щоб судна з усiм потопити.

–  У мене бунту, непослуху не смiє бути, - говорив твердо Сагайдачний.
– От я зараз вернуся, лише у таборi запоряджу, що треба… Чепеля поставлю на моє мiсце - то досвiдний ватажок… Пiдожди таки тут, я зараз…

Сагайдачний почвалував до табору. Зараз поскликали старшину, i Сагайдачний пояснив у чiм дiло.

Козаки не були цьому радi, що Сагайдачний їх лишає, але таки признали полковника Чепеля отаманом.

–  Робiть так, як дотепер робили. Йти табором вкупi, не розбiгатися, на нiяку добичу не лакомитись, хiба яку отару овець забрати, щоб прохарчуватись.

Отамана у всiм слухатися, як би й мене. Та коли б я дожив, а стрiнувся з яким неслухняним, то досi йому й жити. Ти, Марку, остаєшся i далi обозним, держись добре i слухайся досвiдної козацької голови. Як менi поталанить прибути на Сiч ранiше, то будьте сього певнi, що зараз поспiшу вам на виручку. Я вас не оставлю в тiснотi, бо я за вас вiдповiдаю моєю головою… Ну, прощавайте, товаришi, дай Господи здорово побачитись… Та ще одне: дайте менi трохи визволенцiв, що на морi бували. Менi треба на суднах здоровий рух та досвiдних голiв бiльше…

Зараз на перший поклик зголосилося бiльше, як двi сотки визволенцiв. Вони почували себе на морi безпечнiшими.

А тим часом гурт козакiв повилазив з суден на берег i обступили Iскру.

–  Що ви врадили з отаманом? Коли зачнем судна палити?

–  Пiдождiть, - каже Iскра, - зараз верне Сагайдачний.
– Iскра помiркував, що цi, якi сюди вийшли, жартiв не знають, i готовi на все.

–  Ми се i без нього зробимо, - каже один, дивлячись грiзно на Iскру.

–  Досить нам сiєї морської волокити. Ми тут з суднами возимось, а там здобича паювалась.

–  Ви знаєте, що добича буде паюватися аж на Сiчi…

–  Ми знаємо, та ще хочемо її бачити… Та здобича, що на суднах, пiде на дно моря, а ми i до сiєї маємо право…

–  Схаменiться, товаришi!.. Невже ж у таку важку хвилю ви ставати хочете проти старшини?

–  Ти, потурнаку собачий, мовчи, коли не хочеш у морi скупатися, нам тепер на морi ватажка не треба.

До цього гуртка стало прилазити бiльше козакiв. Очевидячки, що вони бунтувались…

В ту хвилю причвалував Сагайдачний з своїми розсильними.

Гурток покинув Iскру i пiшов йому назустрiч. Сагайдачний приказав своїм козакам держати мушкети напоготовi.

–  А ви куди мандруєте, прочани?

–  Йдемо до табору, - каже переднiй, той, що так гостро поставився до Iскри, - не загибати ж нам на морi. Морем на Україну вороття немає…

–  Я кажу, що є вороття i морем, i я туди вас поведу…

–  Йди собi сам, коли воля, ми до табору йдемо…

–  Зараз завертати до суден на свої мiсця!
– крикнув Сагайдачний сердито, показуючи булавою.

–  Ми раз сказали, що не вернемося, уха тобi позакладало?
– крикнув сердито переднiй козак.
– Чорт нам з такої старшини, що заморити нас хоче.

Сагайдачний не дав йому докiнчити, вихопив пiстоль з-за пояса, гримнув стрiл, i козак, поцiлений в саме чоло, розвiв руки i впав на землю.

Всi збентежились. Дехто, отямившись, хотiв хапати за зброю, та ось з-поза Сагайдачного виступили козаки з рушницями, готовi до стрiлу, їх старшина крикнув:

–  Хто з вас ворухне рукою, пiде чорту в зуби…

–  Привезти сюди з табору чотири гармати з усiм… - приказав Сагайдачний до посильного козака… - А вам, собачi сини, за непослух i бунт зараз тут буде i амiнь…- Обертаючись до старшини з свого почту, каже: - Двох iз них пусти, а прочих поведи над берег моря i кожному кулю в лоб… Слухай, дiдоводе, один з другим, - каже до тих, що їх помилував, - скачiть до суден i скажiть тамтим, що жоден до табору не смiє йти. Жодне судно не смiє бути затоплене. А коли зачнуть далi бунтуватися, то я ось зараз затоплю судна сам гарматою, але враз iз ними, i з вас нi одна душа не вийде на берег…