Ванда посміхнулась і знову налягла на весла,

пельниці — і, скориставшись миттєвим запаморо-

вдивляючись у місячну доріжку, по якій назустріч їй

ченням супротивника, з усієї сили вдарила його

плив баркас.

головою о чавунні перила.

Це вже було занадто!

* * *

Олексій упав до ніг прекрасної Ванди, заливаючи

палубу кров’ю.

Коли між шлюпкою і баркасом лишалася відстань

Цього було достатньо, аби Ванда вмілими і точни-

простягнутої руки, а Вітольд Вікторович дійсно про-

ми рухами спустила шлюпку в хвилі морські.

стягнув руку, аби допомогти жінці перебратися до

Учепившись за канат, ковзнула донизу.

більш надійного прихистку, над морем спалахнули

І пропала в темряві.

кілька прожекторів.

Крізь шар вати, в котрому опинилася голова си-

Вітольд Вікторович і його супутник Володя безтям-

щика, він почув, як заплюскотіла вода, підкоряю-

но кліпали засліпленими очима.

чись перевеслам.

— Наказую кинути зброю і здатися! Ви оточені! —

Вічний сором або смерть, подумав Крапка і, зі-

пролунав голос із гучномовця.

бравши останні сили, перевалився через перила…

Голос, до речі, дуже схожий на рев генерала Мат-

вія Івановича Гурчика…

Прожектори спрямували перехресне світло вго-

* * *

ру — це дало змогу побачити картину, гідну пензля

Усе ж таки велика сила — холодний душ!

Айвазовського, в цілому: біля баркасу і шлюпки сто-

Особливо якщо цим душем є холодні хвилі нічно-

яв великий поліцейський катер, на борту якого було

го моря.

зо десять озброєних військових.

212

213

Вітольд Вікторович кивнув Володі — мовляв, іще

Підбіг до Ванди і зовсім нечемно сунув руку їй за

одна ходка на каторгу в цій клятій імперії їм забезпе-

пазуху.

чена — і обидва покірно підняли руки догори.

Вийняв звідти якийсь предмет, сунув його до рота

Ванда криво посміхнулася, охайно склала весла

і… миттю кинувся туди, звідки його щойно витягли —

уздовж човна і гордо схрестила на грудях руки…

за борт.

Щосили замахав руками вбік пароплаву.

Генерал Гурчик тільки очима закліпав…

* * *

За пару хвилин усе скінчилося.

* * *

Троє затриманих сиділи в каюті поліцейського ка-

теру під пильним наглядом охорони.

Добре, що заколисані хвилями і насичені свіжим по-

На палубі метушився власною персоною генерал

вітрям гості пароплава не мали звички блукати опів-

Гурчик, вдивляючись у воду, бідкався і ледь не рвав

ночі коридорами круїзного лайнера.

на собі залишки пишної сивої шевелюри.

Інакше вони б побачили досить дивну картину, як,

Поліцейські снували довкола з ліхтариками, освіт-

залишаючи по собі мокрі закривавлені сліди, по чер-

люючи поверхню води.

воному килиму, ледь пересуваючи ноги, йде той, хто

— Ох, загинув хлопець! — причитав Гурчик. — Ди-

нещодавно вразив публіку своєю кмітливістю у фех-

віться краще! Це ж Крапка — наш агент із Києва!

туванні.

Поліцейські безтямно забігали уздовж борту.

Так, Олексій Крапка прямував до каюти прекрас-

— Усім — пірнати! — втративши терпець, наказав

ної Ванди Такіхасі саме в такому непристойному ви-

Гурчик. — Шкури спущу!!!

гляді: мокрий, зі скуйовдженим волоссям, без чобіт

Поліцейські знехотя почали стягувати з себе чоботи.

і краватки.

І пірнули б таки, якби…

Дійшовши, віддихався і з острахом прочинив две-

Якби за борт раптом не вхопилася рука — в син-

рі, а потім увалився досередини, ледь утримуючи рів-

цях і подряпинах, але цілком жива чоловіча рука.

новагу.

За рукою з’явилася голова — з раною на чолі і ма-

Роззирнувся.

ківці, але теж цілком жива.

На ліжку лежало тіло, голова якого була накрита

За рукою і головою, підтягнувшись, з’явилося ті-