Яке лихо буде.Мине лихо… Кругом йогоМов вимерли люде.Ані півня, ні собаки;Тілько із-за гаюДесь далеко сіроманціВовки завиваютьБайдуже! іде Ярема,Та не до Оксани,Не в Вільшану на досвітки,До ляхів поганихУ Черкаси. А там третійПівень заспіває…А там… а там… Йде Ярема,На Дніпр поглядає.«Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий!Багато ти, батьку, у море носивКозацької крові; ще понесеш, друже!Червонив ти синє, та не напоїв;А сю ніч уп'єшся. Пекельнеє святоПо всій Україні сю ніч зареве;Потече багато, багато, багатоШляхетської крові. Козак оживе;Оживуть гетьмани в золотім жупані;Прокинеться доля; козак заспіва:«Ні жида, ні ляха», а в степах Украйни —О, боже мій милий – блисне булава!»Так думав, ідучи в латаній свитині,Сердега Ярема з свяченим в руках.А Дніпр мов підслухав: широкий та синій,Підняв гори-хвилі; а в очеретахРеве, стогне, завиває,Лози нагинає;Грім гогоче, а блискавкаХмару роздирає.Іде собі наш Ярема,Нічого не бачить;Одна думка усміхнеться,А друга заплаче.«Там Оксана, там веселоІ в сірій свитині;А тут… а тут… що ще буде?Може, ще загину».А тим часом із байракуПівень – кукуріку!«А, Черкаси!.. боже милий!Не вкороти віку!»
ЧЕРВОНИЙ БЕНКЕТ
Задзвонили в усі дзвониПо всій Україні;Закричали гайдамаки:«Гине шляхта, гине!Гине шляхта! погуляємТа хмару нагрієм!»Зайнялася Смілянщина,Хмара червоніє.А найперша МедведівкаНебо нагріває.Горить Сміла, СмілянщинаКров'ю підпливає.Горить Корсунь, горить Канів,Чигирин, Черкаси;Чорним шляхом запалало,І кров полиласяАж у Волинь. По Поліссі Ґонта бенкетує,А Залізняк в СмілянщиніДомаху гартує,У Черкасах, де й ЯремаПробує свячений.«Отак, отак! добре, діти,Мордуйте скажених!Добре, хлопці!» – на базаріЗалізняк гукає.Кругом пекло; гайдамакиПо пеклу гуляють.А Ярема – страшно глянутьПо три, по чотириТак і кладе. «Добре, сину,Матері їх хиря!Мордуй, мордуй, в раю будешАбо есаулом.Гуляй, сину! нуте, діти!»І діти майнулиПо горищах, по коморах,По льохах, усюди;Всіх уклали, все забрали.«Тепер, хлопці, буде!Утомились, одпочиньте».Улиці, базариКрились трупом, плили кров'ю.«Мало клятим кари!Ще раз треба перемучить,Щоб не повставалиНехрещені, кляті душі».На базар збиралисьГайдамаки. Йде Ярема,Залізняк гукає:«Чуєш, хлопче? ходи сюди!Не бійсь, не злякаю».«Не боюся!» Знявши шапку,Став, мов перед паном.«Відкіля ти? хто ти такий?»«Я, пане, з Вільшани».«З Вільшаної, де титаряПси замордували?»«Де? якого?» «У Вільшаній;І кажуть, що вкралиДочку його, коли знаєш».«Дочку, у Вільшаній?»«У титаря, коли знавав».«Оксано, Оксано!» —Ледве вимовив ЯремаТа й упав додолу.«Еге! ось що… Шкода хлопця,Провітри, Миколо!»Провітрився. «Батьку! брате!Чом я не сторукий?Дайте ножа, дайте силу,Муки ляхам, муки!Муки страшної, щоб пеклоТряслося та мліло!»«Добре, сину, ножі будутьНа святеє діло.Ходім з нами у ЛисянкуНожі гартувати!»«Ходім, ходім, отамане,Батьку ти мій, брате,Мій єдиний! На край світаПолечу, достану,З пекла вирву, отамане…На край світа, пане…На край світа, та не найду,Не найду Оксани!»«Може, й найдеш. А як тебеЗовуть? я не знаю».«Яремою».«А прізвище?»«Прізвища немає!»«Хіба байстрюк? Без прізвищаЗапиши, Миколо,У реєстер. Нехай буде —Нехай буде Голий,Так і пиши!» «Ні, погано!»«Ну, хіба Бідою?»«І це не так».«Стривай лишень,Пиши Галайдою».Записали. «Ну, Галайдо,Поїдем гуляти.Найдеш долю… а не найдеш…Рушайте, хлоп'ята».І Яремі дали коняЗайвого з обозу.Усміхнувся на воронімТа й знову у сльози.Виїхали за царину;Палають Черкаси…«Чи всі, діти?» «Усі, батьку!»«Гайда!» ПростягласяПо діброві понад ДніпромКозацька ватага.А за ними кобзар ВолохПереваги-вагиШкандибав на конику,Козакам співає:«Гайдамаки, гайдамаки,Залізняк гуляє».Поїхали… а ЧеркасиПалають, палають.Байдуже, ніхто й не гляне.Сміються та лаютьКляту шляхту. Хто балака,Хто кобзаря слуха.А Залізняк попереду,Нашорошив уха;Іде собі, люльку курить,Нікому ні слова.А за ним німий Ярема.Зелена діброва,І темний гай, і Дніпр дужий,І високі гори,Небо, зорі, добро, людеІ лютеє горе —Все пропало, все! нічогоНе знає, не бачить,Як убитий. Тяжко йому,Тяжко, а не плаче.Ні, не плаче: змія люта,Жадна випиваєЙого сльози, давить душу,Серце роздирає.«Ой ви, сльози, дрібні сльози!Ви змиєте горе;Змийте його… тяжко! нудно!І синього моря,І Дніпра, щоб вилить люте,І Дніпра не стане.Занапастить хіба душу?Оксано, Оксано!Де ти, де ти? подивися,Моя ти єдина,Подивися на Ярему.Де ти? Може, гине,Може, тяжко клене долю,Клене, умираєАбо в пана у кайданахУ склепу конає.Може, згадує Ярему,Згадує Вільшану,Кличе чого: «Серце моє,Обніми Оксану!Обнімемось, мій соколе!Навіки зомлієм.Нехай ляхи знущаються,Не почуєм!..» Віє,Віє вітер з-за Лиману,Гне тополю в полі,І дівчина похилиться,Куди гне недоля.Посумує, пожуриться,Забуде… і, може…У жупані, сама пані;А лях… боже, боже!Карай пеклом мою душу,Вилий муки море,Розбий кару надо мною,Та не таким горемКарай серце: розірветься,Хоч би було камень.Доле моя! серце моє!Оксано, Оксано!Де ти ділася-поділась?»І хлинули сльози;Дрібні-дрібні полилися.Де вони взялися!А Залізняк гайдамакамКаже опинитись:«У ліс, хлопці! вже світає,І коні пристали:Попасемо», – і тихенькоУ лісі сховались.
ГУПАЛІВЩИНА
Зійшло сонце; УкраїнаДе палала, тліла,А де шляхта, запертися,У будинках мліла.Скрізь по селах шибениці;Навішано трупу —Тілько старших, а так шляхтаКупою на купі.На улицях, на розпуттяхСобаки, ворониГризуть шляхту, клюють очі;Ніхто не боронить.Та й нікому: осталисяДіти та собаки,Жінки навіть з рогачамиПішли в гайдамаки.Отаке-то було лихоПо всій Україні!Гірше пекла… А за віщо,За що люде гинуть?Того ж батька, такі ж діти,Жити б та брататься.Ні, не вміли, не хотіли,Треба роз'єднаться!Треба крові, брата крові,Бо заздро, що в братаЄ в коморі і надворі,І весело в хаті!«Уб'єм брата! спалим хату!» —Сказали, і сталось.Все б, здається; ні, на каруСироти остались.В сльозах росли, та й виросли;Замучені рукиРозв'язались – і кров за кров,І муки за муки!Болить серце, як згадаєш:Старих слов'ян дітиВпились кров'ю. А хто винен?Ксьондзи, єзуїти.Мандрували гайдамакиЛісами, ярами,А за ними і ГалайдаЗ дрібними сльозами.Вже минули Воронівку,Вербівку; в ВільшануПриїхали. «Хіба спитать,Спитать про Оксану?Не спитаю, щоб не знали,За що пропадаю».А тим часом гайдамакиЙ Вільшану минають.Питається у хлопчика:«Що, титаря вбили?»«Ба ні, дядьку; батько казав,Що його спалилиОті ляхи, що там лежать,І Оксану вкрали.А титаря на цвинтаріВчора поховали».Не дослухав… «Неси, коню!»І поводи кинув.«Чом я вчора, поки не знав,Вчора не загинув!А сьогодні, коли й умру,З домовини встануЛяхів мучить. Серце моє!Оксано! Оксано!Де ти?»Замовк, зажурився,Поїхав ходою.Тяжко-важко сіромасіБоротись з нудьгою.Догнав своїх. БоровиківВже хутір минають.Корчма тліє з стодолою,А Лейби немає.Усміхнувся мій Ярема,Тяжко усміхнувся.Отут, отут позавчораПеред жидом гнувся,А сьогодні… та й жаль стало,Що лихо минуло.Гайдамаки понад яромЗ шляху повернули.Наганяють півпарубка.Хлопець у свитиніПолатаній, у постолах;На плечах торбина.«Гей, старченя! стривай лишень!»«Я не старець, пане!Я, як бачте, гайдамака».«Який же поганий!»«Відкіля ти?»«З Керелівки».«А Будища знаєш?І озеро коло Будищ?»«І озеро знаю,Отам воно; оцим яромВтрапите до його».«Що, сьогодня ляхів бачив?»«Нігде ні одного;А вчора було багато.Вінки не святили:Не дали ляхи прокляті.Зате ж їх і били,І я, й батько святим ножем;А мати нездужа,А то й вона б». «Добре, хлопче.Ось на ж тобі, друже,Цей дукачик, та не згуби».Узяв золотого,Подивився: «Спасибі вам!»«Ну, хлопці, в дорогу!Та чуєте? без гомону.Галайдо, за мною!В оцім яру є озероЙ ліс попід горою,А в лісі скарб. Як приїдем,То щоб кругом стали,Скажи хлопцям. Може, льохиСтерегти осталасьЯка погань».Приїхали.Стали кругом ліса;Дивляться – нема нікого…«Ту їх достобіса!Які груші уродили!Збивайте, хлоп'ята!Швидше! швидше!Отак, отак! І конфедератиПосипалися додолу,Груші гнилобокі.Позбивали, упорались;Козакам нівроку,Найшли льохи, скарб забрали,У ляхів кишеніПотрусили та й потяглиКарати мерзеннихУ Лисянку.
