Раптово він підняв руку і міцно стиснув ейдж. Його сірі очі помутніли від болю. Обхопивши руками голову, він опустився на землю. Келен присіла поруч.

— Мені треба відпочити, перш ніж відправлятися назад, — пробурмотів Річард. — Ці болі в голові мене доконають.

Келен з жахом подумала, що він має рацію і біль в голові дійсно вб'є його, перш ніж вони опиняться в Ейдіндрілі. Швидше б пройшла ця доба!

Коли вони повернулися, день вже перевалив за полудень. Річарду стало трохи краще, але в очах його як і раніше стояла біль. Вони підійшли до підвищення, де сиділи старші. Птахолов ступив їм назустріч.

— Ну що? Чи бачили ви бантиків? Від Чандалена немає ніяких звісток.

Келен простягнула руку, і золотий медальйон впав в підставлену долоню старійшини.

— Ми зустріли їх на півночі, як і говорив Річард. Ма-Бан-Грід посилає тобі цей дар в знак того, що війни між вашими племенами не буде. Вони зробили помилку і каються. Ми переконали їх, що Плем'я Тіни не бажає їм зла. Чандален, на жаль, зробив помилку.

Птахолв поважно кивнув і, повернувшись до мисливців, що стояли неподалік, наказав їм повідомити Чандалена і його воїнів. Келен здалося, що він чимось засмучений.

— Поважний вождь, щось не так?

Погляд його карих очей був важким. Він подивився на Річарда, потім знову перевів очі на Келен.

— Повернулися сестри Світу. Вони чекають в будинку духів.

У Келен стислося серце. Вона ніяк не думала, що сестри повернуться так скоро. Минуло всього кілька днів. Вона повернулась до Річарду:

— Сестри Світла чекають в будинку духів.

— Час від часу не легше, — зітхнув Річард. — Сьогодні вночі має відбутися рада, — сказав він, звертаючись Птахолова. — Чи будете ви готові?

— Сьогодні вночі духи предків з'являться серед нас. Ми будемо готові.

— Будьте обережні. Нічого не приймайте на віру. Пам'ятайте, від цього залежать наші життя. — Річард взяв Келен за руку. — Ходімо подивимося, чи не можна покласти край цим дурницям.

Вони пішли по площі, обходячи багаття. Люди як і раніше були всюди — вони їли, танцювали, грали на болденах і барабанах. Дітей, щоправда, поменшало: ймовірно, багатьох відправили спати, але інші ще танцювали і гралися біля багать.

— Три дні, — пробурмотів Річард.

— Що?

— Вони повернулися через три дні. Але сьогодні я відправлю їх геть, а завтра ми полетимо. Коли через три дні вони повернуться знову, ми вже два дні як будемо в Ейдіндрілі.

— Якщо тільки в цьому дійсно є якась система, — кинула Келен, не повертаючи голови. — З таким же успіхом вони можуть повернутися через день. Або через годину.

Вона відчула його погляд, але все одно не повернулася.

— На що ти натякаєш?

— У тебе тільки три спроби, Річард. І я боюся. Боюся за тебе.

На цей раз вона подивилася на нього, але він уже відвернувся.

— Я не одягну нашийник. Ні заради чого. Хто б мене про це не просив.

— Я знаю, — зітхнула Келен.

Штовхнувши двері, Річард увійшов до хати духів. Посеред напівтемного приміщення стояли дві жінки в плащах з відкинутими капюшонами. Не зводячи з них рішучого погляду, Річард попрямував до них. Обличчя сестер були суворі, але, здавалося, майже спокійні.

Річард зупинився перед жінками:

— У мене багато питань, і я хочу отримати відповіді.

— Ми раді бачити, що ти ще зберіг розум, Річард, — сказала сестра Верна. — І до цих пір живий.

— Чому сестра Грейс покінчила з собою? Чому ви допустили це?

Сестра Елізабет зробила крок вперед, тримаючи в руках відкритий нашийник.

— Ми вже говорили тобі, обговорення закінчено. Тепер все буде йти за правилами.

— У мене теж є свої правила, — стиснув кулаки Річард. — І ось перше: ніхто з вас сьогодні себе не вб'є. Вони пропустили його слова повз вуха.

— Ти будеш слухати. Я, сестра Світла Елізабет Майрік, оголошую тобі другу підставу Рада-Хань і даю тобі другу можливість прийняти нашу допомогу.

Перша з трьох підстав від Рада-Хань полягає в тому, щоб позбавити тебе від головного болю і зробити твій мозок сприйнятливим для навчання. Ти відкинув першу пропозицію. Я принесла тобі другу. — Вона подивилася йому в очі, щоб упевнитися, що він уважно слухає. — Друга підстава Рада-Хань полягає в тому, що вона дозволить нам керувати тобою.

— Керувати мною? — Насторожився Річард. — Що ви хочете цим сказати?

— Те, що я сказала.

— Я не збираюся надягати на шию якесь кільце, щоб ви могли «керувати мною».