Він нахилився і, знайшовши закруглену, без гострих кутів виїмку, уперся в скелю плечем. Він був упевнений, що йому не вистачить сил, щоб зрушити з місця важку кам'яну брилу, але, тим не менш, він всю свою вагу направив на поглиблення в камені. З величезними труднощами валун почав повільно відїзжати вбік.

Мерехтливі в Ночі наблизилися, і разом з Річардом стали розглядати те, що знаходилося нижче. Камінь опирався на маленький, ретельно згладжений виступ. У виступі не було ні отвору, ні сходів, що ведуть під землю.

Річард опустився на коліна і копнув рукою те, що знаходилося під каменем, в кам'яному виступі. Воно було м'яким, і сухим.

— Тут тільки пісок.

— Так, — сказала Жесс. — Коли Магда з'явилася, вона, слідуючи інструкціям свого чоловіка, застосувала магію, і заповнила те, що було внизу.

Річард недовірливо запитав.

— Піском?

— Так, — сказала Жесс.

— І скільки тут піску? — Запитав Річард. У нього зовсім не було бажання відкопувати засипану піском діру, незалежно від того, скільки його могло там бути.

— Бачиш ту маленьку річку в долині внизу? — Запитала Жесс.

Річард скосив очі на освітлену тьмяним місячним світлом картину. Він помітив відблиски, які відбивалися від води, що струменіла між піщаних острівців.

— Так, я її бачу.

— У переказах, що дійшли до нас, — сказала Жесс, — говориться, що у Магди було з собою могутнє заклинання, дане їй Барахом. Вона використовувала його, щоб створити вихор, який підняв пісок з річкових берегів, і направив його в цей отвір, заповнивши все внизу, щоб захистити його.

— Захистити його? — Запитав Річард. — Від чого?

— Від будь-кого, хто зміг би дістатися сюди. Цей пісок служить перешкодою кожному, хто прийде сюди за тим, що знаходиться тут.

— Звичайно, я думаю що, якщо тут досить багато піску, то це обов'язково ускладнить завдання любому. — Річард підозріло подивився на двох Мерехтливих в Ночі, які повільно кружляли в місячному світлі. — І все таки, скільки там піску?

Тарн ковзнув за край обриву.

— Бачиш виступ, он там?

Річард обережно схилився за край скелі і подивився. До вузького кам'яного виступу внизу була, мабуть, не одна сотня футів.

— Я бачу його.

— Саме на цій глибині знаходяться приміщення бібліотеки.

— Приміщення бібліотеки поховані під усім цим шаром піску — там, на дні?

— Так, — сказав Тарн.

Річард був ошелешений. Піску тут повинно було вистачити на цілий палац.

— І як я повинен розкопати все це? Щоб виконати це, потрібна вічність.

Тарн повернувся, наблизившись до його обличчя.

— Можливо. Але Барах сказав, що, якщо ти будеш тим єдиним, то будеш знати, що робити.

— Якщо я — єдиний? — Річард відчув, як занепад духу, немов гора піску, придавив його. — Чому мені завжди доводиться бути єдиним?

Тарн на мить закружляв.

— Це не нам знати.

Опинившись так близько, і так далеко, Річард застогнав від розчарування.

— Якщо я — єдиний, тоді чому він не залишив мені хоча б послання, щоб я зрозумів, що треба робити?

Тарн і Жесс на мить затихли, неначе роздумуючи.

— Гаразд, було ще одне, що ми упустили — сказав, нарешті, Жесс.

— І що б це могло бути?

— Барах сказав, що Мерехтливі в Ночі повинні будуть охороняти це століттями, але коли піски часів, нарешті, закінчаться, той єдиний, якому призначено взяти книгу, з'явиться сюди і забере її собою. — Жесс наблизилася, кружляючи. — Це може допомогти, Річард Сайфер?

Річард потер обличчя рукою. Чому Барах не міг просто повідомити йому, як добути «Секрети Сили Бойового Мага»! Можливо, Барах думав, що людина, якій призначалася книга, повинен був достатньо володіти своєю силою, щоб це не послужило йому перешкодою. Можливо, він думав, що Річард повинен знати, як закрутити магічний вихор і висмоктати пісок. Якщо це було так, то Річард не був тим, єдиним. Мало того, що він не вмів користуватися своєю силою, але, з того моменту, що відбулося в Сильфіді, у нього більше не було дару.

Наскільки Річард розумів, для нього піски часів уже минули. Сестри Тьми ввели в гру шкатулки Одена; шими, почавши знищення магії, пошкодили тканину життя, від чого Мерехтливі в Ночі переживали велику біду; армія Імперського Ордена безперешкодно лютувала в Новому Світі. Але для нього особисто найгірше було те, що Келен була викрадена, перебувала під дією заклинання Вогняного Ланцюга, і відчайдушно потребувала його допомоги.

А він стояв тут і чекав, коли закінчаться піски часів. Річард, насупившись, прибрав руку від обличчя. Він висунувся з краю кручі, роздивляючись виступ далеко внизу. Піски часів.