Її голос перейшов в гарчання, від якого Рейчел пробирало до кісток.

— Але це було найменше з моїх страждань.

Віолетта зітхнула, щоб заспокоїтися. Вона пригладила на стегнах рожеву атласну сукню.

— Жоден з радників моєї матері не допоміг мені. Вони були незграбними дурнями, коли потрібно було зробити що-небудь корисне. Вони пропонували нескінченні мікстури і припарки, настойки і магічні формули. Вони читали молитви і приносили дари добрим духам. Вони ставили п'явок і банки. Але нічого з цього не допомагало. Коли ховали матір, я лежала без свідомості.

Навіть зірки не могли нічого сказати про моє становище і про шанси на життя. А радники тільки стояли навколо, заламуючи руки. Напевно вони обговорювали, хто заволодіє короною, коли я, нарешті, помру. Підозрюю, що хтось із них із задоволенням допоміг би мені скоріше піти в загробний світ услід за матір'ю. Я прекрасно чула їх заклопотані перешіптування.

Віолетта ще раз зітхнула, заспокоюючись.

— Серед усього цього кошмару: болю, страждання, мук, печалі і мого все зростаючого занепокоєння про те, що мене можуть убити, з'явилася Сікс і допомогла мені, — вона вказала на жінку, біля якої стояла. — Коли я найбільше потребувала допомоги, Сікс прийшла і допомогла мені вижити, допомогла зберегти корону й Тамаранг. Ніхто інший не зміг або не захотів цього робити.

— Але… але… — Рейчел запнулася. — Ти ж недостатньо доросла, щоб бути королевою.

Слова зірвалися з язика перш, ніж Рейчел усвідомила, що не слід цього говорити. Віолетта знову з розмаху вдарила Рейчел по щоці, схопила за волосся і грубо смикнула вгору, піднімаючи на коліна. Рейчел схопилася однією рукою за щоку, пульсуючу болем, а іншою стерла кров з підборіддя.

Віолетта знизала плечима, байдужа до виду крові і до болю, яку заподіяла.

— Так чи інакше, я подорослішала за ці кілька років. Я більше не дитина, якою була колись. Не та дитина, якою, як ти гадаєш, я була раніше, коли ти жила в замку, насолоджуючись моєї добротою і великодушністю.

Рейчел не вважала, що Віолетта подорослішала достатньо, щоб стати королевою, але розуміла, що краще на цей раз промовчати. Вона знала, що під словом «доброта» малося на увазі рабство.

— Сікс допомогла мені видужати. Вона врятувала мене.

Рейчел дивилася на бліде, усміхнене обличчя.

— Я запропонувала свої послуги, і Віолетта запросила мене в замок. Радники її матері не приносили їй ніякої користі.

— Сікс використовувала свою силу, щоб вилікувати і мою покалічену щелепу. Я була настільки слабка, що могла харчуватися тільки рідким бульйоном. За допомогою Сікс я, нарешті, стала нормально їсти, і сили почали повертатися до мене. Навіть виросли нові зуби. До цього я й не думала, що в когось можуть втретє вирости зуби. Але я все ще не могла говорити і коли набралася сил і відчула себе досить добре, Сікс використовувала свої дивовижні здібності щоб виростити мені нового язика, — Віолетта стиснула кулаки. — Замість колишнього, який я втратила через Шукача.

— Колишнього Шукача, — поправила Сікс з придихом.

— Колишнього Шукача, — значно спокійніше визнала Віолетта.

Самовдоволена посмішка, повернулася на її пухке обличчя. Цю посмішку Рейчел знала занадто добре.

— А тепер тебе привели назад, — в голосі принцеси почулася прихована загроза.

— Що сталося з іншими? — Запитала Рейчел, намагаючись виграти час, щоб подумати. — З радниками королеви?

— Я — королева! — Здавалося, що характер Віолетти зміцнів, як і вона сама.

Сікс ніжно доторкнулась до Віолетти. Та кинула на відьму короткий погляд і посміхнулася, потім тихо й незворушно зітхнула, немов згадала, що потрібно стежити за своїми манерами.

Нарешті Віолетта відповіла на запитання Рейчел.

— Я не потребую радників, які служили моєї матері. Як з'ясувалося, вони нікуди не годилися. Замість всіх цих дурнів у мене є Сікс, і від неї набагато більше користі. Колись жоден з них не зміг відростити мені новий язик, невже тепер змогли б?

Рейчел подивилася на Сікс. Вовча посмішка повернулася. Примарні сині очі дивилися на Рейчел пронизуючи її наскрізь, проникаючи в самі глибини її душі.

— Вони були нездатні створити подібне диво, — сказала жінка тихим голосом, в якому таївся відгомін надзвичайної сили. — Однак, мені це виявилося цілком під силу.

Рейчел задумалася, чи наказала Віолетта стратити всіх радників. Раніше, коли Рейчел жила в замку, Віолетта, з дозволу своєї матері, уже віддавала накази про страту. Тепер, за підтримки Сікс, ставши королевою, Віолетта не відмовиться від жодної своєї примхи.

— Сікс повернула мені язика. Повернула голос. Шукач думав, що позбавив мене цього, але він прорахувався. Все це повернулося до мене. І Тамаранг теж став моїм.

Якщо б жахливі новини не були настільки жахливими, Рейчел посміялася б над самою думкою, що Віолетта може стати королевою. Рейчел колись була іграшкою Віолетти. Формально це означало подружку, але на ділі вона була особистою рабинею принцеси. Її мати, королева Мілена, взяла Рейчел із притулку, щоб Віолетта вчилася правити. Адже слухняну маленьку сироту можна було безкарно принижувати і ображати.

Рейчел не просто втекла, вона забрала з собою дорогоцінну скриньку Одена, яка належала королеві Мілені, і передала її потім Річарду, Зедду і Чейзу. Це було дуже давно. Зараз Віолетта виглядала майже дорослою дівчиною. Рейчел погано вміла визначати вік людей — але з останньої їх зустрічі Віолетта стала помітно старшою, це точно. Тьмяне волосся Віолетти стало довшим. Тіло стало важчим і товстішим. Пухке обличчя з маленькими темними рухливими очима залишилося колишнім, хоча і втратило дитячі риси. Її колись пласкі груди стала більш жіночними — Віолетта виглядала тільки що сформованою жінкою. Вона і без того була на кілька років старша Рейчел, але тепер здавалося, що різниця у віці різко збільшилася.