— Я теж нічого не знаю про таку відьму. — Додав Натан. — До мене навіть чутки не доходили.

Шота схрестила руки.

— Ми, відьми, зазвичай дещо потайні.

Річард хотів би дізнатися більше про відьом, хоча знайомство всього з однією з них принесло йому чимало неприємностей. Схоже, що тепер кількість неприємностей могла подвоїтися.

— Її звати Сікс, — порушив тишу голос Ніккі.

Всі ошелешено витріщилися на неї. Шота опустила брову.

— Що ти сказала?

— Відьма з Старого Світу. Її ім'я — Сікс, як число шість. — Лице Ніккі знову перестало виражати емоції і стало нерухомим, як лісовий ставок вранці, після перших морозів. — Я ніколи не зустрічалася з нею, але Сестри Тьми говорили про неї тільки пошепки.

— Ах, ті Сестри, — пробурмотіла Енн.

Шота повільно опустила руки і зробила крок від фонтану в сторону Ніккі, що стояла на мармуровій майданчику біля основи драбини.

— Що ти про неї знаєш?

— Небагато. Я чула тільки її ім'я — Сікс. Воно мені запам'яталося, тому що було незвичним. Деякі старші Сестри — вищестоящі Сестри Тьми, очевидно, знали про неї. Я лише кілька разів чула, як це ім'я згадувалося вголос.

Вираз обличчя Шоти зробився похмурим і загрозливим. Наче кобра оголила отруйні зуби.

— Які справи могли бути у Сестер Тьми з відьмою?

— Не знаю, — відповіла Ніккі. — Можливо, якісь справи були, але якщо і так, я нічого про це не знала. Я не завжди брала участь у їх планах. Можливо, вони теж тільки чули про неї. Ймовірно, вони ніколи з нею навіть не зустрічалися.

— А можливо, вони навіть дуже добре її знали.

Ніккі знизала плечима.

— Може й знали. Запитай про це у них. І раджу тобі поквапитися — Самуель вже вбив одну.

Шота проігнорувала насмішку і перевела погляд на притихлий фонтан.

— Ти чула, що вони про неї говорили?

— Нічого особливого, — відповіла Ніккі.

— Добре, — підкреслено терпляче вимовила Шота, повернувшись назад, — який загальний характер того, що про неї говорили?

— Я розібрала тільки дві речі. Я чула, що володіння відьми Сікс знаходяться далеко на півдні. Сестри згадували, що вона жила в глибині Старого Світу, посеред якихось непрохідних лісів і боліт. — Ніккі рішуче подивилася Шоті в очі. — І вони боялися її.

Шота знову схрестила на грудях руки.

— Боялися її, — рівним тоном повторила вона.

— Були просто в жаху.

Шота деякий час вивчала очі Ніккі, перш ніж знову перевела погляд на фонтан, немов сподіваючись знайти в його тихій воді відповідь на якесь питання.

— Ніщо не доводить, що це — та ж сама відьма, — сказав Річард. — Немає жодних свідчень того, що ця відьма — відьма Сікс із Старого Світу.

Шота глянула на нього через плече.

— І ти, який не вірить в збіги, подібно до інших вважаєш, що все це — простий збіг? — Її погляд знову впав на спокійний фонтан. — Насправді не має ніякого значення — вона це чи якась інша. Важливо лише те, що вона — відьма, яка має намір завдавати мені неприємностей.

Річард підійшов ближче до Шоти.

— Складно повірити, що ця відьма зачарувала Самуеля тільки затим, щоб виставити тебе на посміховисько і забрати приналежне тобі. Повинні бути і інші мотиви.

— Можливо, це виклик, — припустила Кара. — Можливо, вона провокує тебе на бій.

— Для цього їй довелося б розкрити себе, — сказала Шота. — Вона ж чинить навпаки. Вона обережна і обачлива в своїй скритності, щоб не дати мені битися з нею відкрито.

Розмірковуючи, Річард поставив ногу на мармурову лаву, оточуючу фонтан.

— Повторюю, повинні бути ще причини. Змусити Самуеля вкрасти скриньку Одена — в цьому є більш глибокий зміст.

— Найбільш імовірна відповідь вказує на тебе, Шота, — слова Зедда привернули загальну увагу. — Це дуже схоже на один із твоїх великих обманів.

— Розумію, чому ти так подумав. Але якщо ти правий, навіщо б мені приходити сюди і розповідати все це?

Зедд не опускав погляду.

— Щоб ми вирішили, що ти не маєш ніякого відношення до тих подій. А в цей час ти, перебуваючи в тіні, керуватимеш ними.

Шота закотила очі.

— У мене немає часу на дитячі припущення, чарівник. Я не встежила за Самуелем, оскільки була зайнята іншими, більш важливими, справами.

— Якими, наприклад?

— Я була в Галеї.

— У Галеї! — Зедд здивовано хмикнув. — Які справи могли бути у тебе в Галеї?

Джебр поклала руку йому на плече.

— Вона прийшла туди, щоб врятувати мене. Я була в Ебінісі, застала навалу Ордена і була захоплена в полон. Шота витягла мене звідти.

Зедд перевів підозрілий погляд на Шоту.