Будучи сестрою Темряви, яка принесла клятву вірності Володарю, Ніккі визнала турботу сестер дещо надуманою. Можливо вони вважають, що полон об'єднує їх, і всі розбіжності відійшли на другий план. А ще вони знають, що Джеган ставиться до неї інакше, ніж до інших. І хочуть підтримати з нею дружні стосунки.

— Я їздила у справах його превосходительства.

— Звичайно, — кивнула сестра Георгія, витираючи руки. Дві інші, сестри Рошель і Обрі, відклавши мішок кістяних гудзиків, виплуталися з довгої полотнини і стали поруч з сестрою Георгією. Обидві трохи нахилили голови, вітаючи Ніккі. Вся трійця побоювалася її загадкових взаємин з Джеганом.

— Сестра Ніккі… Його превосходительство дуже злий, — промовила сестра Рошель.

— У люті, — підтвердила сестра Обрі. — Він… він ревів, як ведмідь, що цього разу ти зайшла занадто далеко. Ніккі мовчки дивилася на них. Сестра Обрі облизнула губи.

— Ми просто подумали, що тобі слід знати. Щоб ти була обережніше.

Ніккі подумала, що зараз невідповідний час для обережності.

— Де Джеган? — Коротко запитала вона.

— Оселився у великій будівлі, неподалік від міста. Тепер його резиденція там, — пояснила сестра Обрі.

— Колишній маєток Міністра культури, — додала сестра Рошель.

— Навіщо? — Насупилася Ніккі. — У нього ж є намет.

— Після твого від'їзду він вирішив, що імператору потрібна більш підходяща резиденція, — сказала сестра Рошель.

— Підходяща? Підходяща — для чого?

— Щоб показати світу свою значимість, я вважаю. — Сестра Обрі кивнула.

— Він побудує палац в Алтур-Ранзі. Таке його нове бачення. — Вона окреслила широку дугу, бажаючи показати розміри споруди. — Він наказав побудувати прекрасний палац.

— Його превосходительство збирався оселитися у Палаці Пророків, — пояснила сестра Рошель, — але оскільки той зруйнований, імператор вирішив побудувати новий, тільки краще. Такий, рівного якому ще не було.

Ніккі хмуро подивилася на сестер.

— Він хотів дістати Палац Пророків через накладене на нього закляття часу, що уповільнює старіння.

Тільки це його й цікавило.

Всі три жінки знизали плечима. І тут Ніккі почала розуміти, що замислив Джеган.

— Так що це за місце, де він зараз? Чим він зайнятий? Вчиться їсти чимось, крім пальців? З'ясовує, наскільки йому сподобається розкішне життя під дахом?

— Він тільки сказав нам, що поки буде жити там, — пояснила сестра Георгія. — Більшість жінок… помолодше, він узяв із собою. А нам наказав залишатися тут і за всім наглядати на випадок, якщо він побажає повернутися до намету.

Схоже, тут мало що змінилося.

Ніккі зітхнула. Екіпаж вона відпустила. Доведеться йти пішки.

— Гаразд. Як туди потрапити?

Сестра Обрі розповіла дорогу, Ніккі подякувала і повернулася до виходу.

— Сестра Алессандра пропала, — вимовила раптом сестра Георгія, марно намагаючись зобразити безтурботність.

Ніккі різко зупинилася і обернулася до Георгії. Сестра Георгія була жінкою середніх років і з кожним разом, як Ніккі її бачила, виглядала все гірше і гірше. Її одяг перетворився на лахміття, але сестра носила плаття з гордістю, як чудовий наряд. У рідіючому волоссі було все більше сивини. Колись вони, можливо, і виглядали вишукано, але тепер тижнями не знали ні мила, ні гребінця. І швидше за все воші у неї теж аж кишать.

Деякі люди вважають, що старість дає право зробитися нечупарою, ніби все життя тільки й мріяли, щоб стати непривабливими. Здавалося, сестра Георгія насолоджується своєю неохайністю.

— Що значить «пропала»?

Ніккі вловила проблиск задоволення. Георгія невинно розвела руками.

— Ми не знаємо, що сталося. Просто з'ясувалося, що вона зникла.

Ніккі не поворухнулася.

— Зрозуміло.

Сестра Георгія знову сплеснула — руками, зображуючи простодушність.

— Приблизно в той же час, як зникла аббатиса. — Ніккі вміло приховала здивування.

— А Верна як тут опинилася?

— Не Верна, — відповіла сестра Рошель, нахиляючись ближче. — Енн.

Сестра Георгія кинула сердитий погляд на Рошель за те, що та зіпсувала сюрприз. А це і справді був сюрприз. Та ще й який! Стара аббатиса померла. У всякому разі, Ніккі так сказали. Аббатиса померла вже після того, як сестра Ніккі покинула Палац Пророків, але до неї дійшли розповіді про те, що всі сестри, послушниці і чарівники всю ніч були біля похоронного багаття Енн і пророка Натана. Знаючи Енн, можна було запідозрити черговий підступ, але навіть для неї це дещо занадто.

Сестри посміхалися, як кішки, готові зжерти канарку. Схоже, їм не терпілося пограти в гру «віриш — не віриш».