— Отже, єдина можливість захистити його — це зробити так, щоб разаки дізналися про мене й почали переслідувати нас, а не Рорана? — спитав Ерагон.

— Ні, це не зовсім так, — заперечив Бром. — Ти лінуєшся думати. Але якщо не розумієш ворога, то як можна передбачити його дії? Навіть якби ти не ховався, разаки все одно переслідували б Рорана. А знаєш, чому?

— Наприклад, так: якщо я переховуватимусь й далі, вони схоплять Рорана, аби я сам прийшов до них, — почав уголос міркувати юнак. — А якщо це не спрацює, тоді разаки просто його вб’ють, аби завдати мені болю. Або продовжать виманювати, якщо імперія оголосить мене поза законом. А якби я зустрівся з Рораном і вони б про це дізналися, то почали б його катувати, аби він мене виказав.

— Дуже добре, — похвалив юнака Бром. — Тепер ти все зрозумів?

— Але ж має бути якийсь вихід? Я не можу дозволити, щоб його вбили!

— Вихід є, — схрестив старий руки на грудях. — Роранові доведеться захищатися самотужки. Можливо, це й безсердечно, але ти маєш розуміти, яку небезпеку приховує зустріч із ним. Схоже, ти не пригадуєш, адже був тоді без пам’яті… Одним словом, коли ми тікали з Карвахола, я залишив для Рорана лист із попередженням, тож його не повинні заскочити зненацька. Якщо він має хоч краплю здорового глузду, то втече, щойно разаки з’являться.

— Мені це не подобається, — засумував Ерагон.

— А ти нічого не забув?

— Що саме? — спитав парубок.

— Не буває лиха без добра, — м’яко сказав Бром. — Король не дозволить, щоб країною вештався непідлеглий йому вершник. Адже Галбаторікс — єдиний, окрім тебе, вершник на цих землях. Тож він хотів би мати собі помічника. Перш ніж убити, він спробує тебе підкупити. І коли ви нарешті зустрінетесь, відмовитись, не ризикуючи життям, буде вже пізно.

— І це, по-вашому, добро? — обурився Ерагон.

— Але ж це захистить Рорана, — пояснив старий. — Доки король не впевнений, на чиєму ти боці, він ніколи не ризикне зачепити твого брата! Гадаю, убивство Герроу було необдуманим кроком із боку разаків. Галбаторікс ніколи б на таке не пішов, якби мав плани щодо тебе.

— А як же я протистоятиму королю, коли він погрожуватиме мені смертю? — вибухнув Ерагон.

Бром зітхнув і занурив пальці в чашу з трояндовою водою.

— Галбаторіксу треба, щоб ти був на його боці, — сказав він нарешті. — В іншому разі ти становитимеш для короля небезпеку. Тож якщо тобі доведеться обирати, питання стоятиме так: чи готовий ти вмерти за віру? Це єдиний спосіб протистояти тиранові.

Запанувала мовчанка.

— Розумію, зараз тобі важко відповісти, — озвався Бром. — Тим паче, що питання не стоїть перед тобою так чітко. Але пам’ятай, багато людей померли за власні переконання. Зрештою, це не таке вже й рідкісне явище. Справжня мужність полягає в тому, аби жити й страждати за те, у що ти віриш.

На другий день Ерагон прокинувся пізно. Він одягнувся, умився й почав причесуватися перед дзеркалом. Аж раптом щось змусило його пильніше придивитися до власного обличчя.

З того часу, як Ерагон покинув Карвахол, він неабияк змінився зовні. Важкі переходи та вправи з мечем зміцнили його тіло, обличчя загострилось, а погляд став більш мужнім. З острахом зазираючи в дзеркало, юнак не впізнавав самого себе.

Трохи збентежений, він почепив лук та сагайдак на спину й вийшов з кімнати.

— Сер! — почув він на сходах голос дворецького. — Ніл із нашим господарем уже рушили до замку. Вони просили переказати, що ви на сьогодні вільні, оскільки вони повернуться не раніше, ніж надвечір.

Ерагон подякував і радісно гайнув у місто. Цілісінький день він блукав вулицями, заходячи до крамниць і розмовляючи з людьми на базарі. Нарешті, бурчання в шлунку й брак грошей змусили його повернутись назад.

Діставшись тієї вулиці, на якій мешкав Джоуд, він зупинився перед крамницею знахарки. Це було дивне місце. Решта крамниць тяглася вулицею вздовж міського муру, а цю було затиснуто між будинками багатіїв. Юнак спробував зазирнути у вікна, але зсередини ті були заставлені квітами. Не втримавшись, Ерагон увійшов.

Спершу він нічого не побачив, бо в крамниці було темно. Але згодом його очі призвичаїлись, і ось уже пишнокрилий птах запитально глянув із клітки на прибульця, а далі з’явилися обплетені плющем стіни, старе люстро й великий горщик із квіткою, що стояв на підлозі. На прилавку чекали своїх покупців різні балії та сулії, а також кришталева куля завбільшки з Ерагонову голову.

Юнак зачаровано підійшов ближче, намагаючись не зачепити якісь складні пристрої, коробки з камінням, звалища сувоїв та інших речей, чиє призначення було годі збагнути. Уздовж стіни тягліїся скриньки різних розмірів. Деякі з них були завбільшки з палець, а до інших легко влізла б і ціла діжка. Високо над полицями було видно отвір завширшки з фут.