— Допоможи мені! — гукнув Гаррі Ронові, хапаючи Невіла за шию й тягнучи його назад, далі від слизеринців. Креб і Ґойл, виграваючи м'язами, заступили собою Мелфоя й наготувалися до бійки. Рон ухопив Невіла за руки і разом з Гаррі таки спромігся відтягти його до ґрифіндорців. Обличчя в Невіла стало яскраво-червоним. Гаррі стискав його рукою за горло, тому важко було розібрати Невілове хрипіння, проте окремі слова таки виривалися з рота.

— Не... смішно... ні... Мунґо... покажу... йому...

Відчинилися двері підвалу. З'явився Снейп. Своїми чорними очима він подивився на ґрифіндорців і зупинився на Гаррі та Ронові, що вовтузилися з Невілом.

— Що, б'єтеся, Поттере, Візлі, Лонґботоме? — промовив Снейп своїм холодним глузливим голосом. — Десять очок з Ґрифіндору. Поттере, відпусти Лонґботома, якщо не хочеш заробити покарання. Усі заходьте.

Гаррі пустив захеканого Невіла. Той здивовано в нього втупився.

— Я мусив тебе зупинити, — подав йому портфеля Гаррі. — Креб і Ґойл розірвали б тебе на шматки.

Невіл нічого не відповів. Схопив портфеля й почвалав у підвал.

— Що, заради Мерліна, — спитав Рон, ідучи за Невілом, — усе це мало означати?

Гаррі не озивався. Він добре розумів, чому Невіл не стерпів згадки про людей, кинутих у лікарню Святого Мунґо через те, що їхній розум було ушкоджено чарами. Однак він поклявся Дамблдорові, що нікому не викаже Невілової таємниці. Навіть сам Невіл не знав, що Гаррі про це відомо.

Гаррі, Рон і Герміона сіли на свої звичні місця ззаду й витягли пергамент, пера та підручники "Тисячі магічних трав і грибів". Учні навколо них пошепки обговорювали Невіла, та коли Снейп грюкнув дверима підвалу, всі миттю змовкли.

— До речі, — сказав своїм низьким глузливим голосом Снейп, — сьогодні ми маємо гостю.

Він показав у темний закуток підвалу, і Гаррі побачив професорку Амбридж, що сиділа там з нотатником на колінах. Він скоса зиркнув на Рона й Герміону й підняв брови. Снейп і Амбридж — двоє найненависніших йому вчителів. Навіть важко було вирішити, кому він бажав би нині перемоги.

— Сьогодні ми продовжуємо працювати з посилюючим розчином. Ваші суміші залишилися з попереднього уроку. Якщо ви все правильно зробили, то вони за вихідні мали б якраз добре настоятися... Рецепт... — махнув він чарівною паличкою, — ... на класній дошці. До роботи.

Першу частину уроку професорка Амбридж сиділа в куточку й усе записувала. Гаррі було дуже цікаво почути, що вона питатиме в Снейпа. Так цікаво, що він знову не стежив за розчином як слід.

— Кров саламандри, Гаррі! — застогнала Герміона і вже втретє схопила його за руку, щоб не додавав не тих складників. — А не гранатовий сік!

— Добре, — буркнув Гаррі, відставляючи пляшечку і невідривно стежачи за кутком. Амбридж щойно встала. — О, починається, — тихенько сказав він, коли вона підійшла до Снейпа, що схилився над казанцем Діна Томаса.

— Схоже, учні досить добре підготовлені для свого рів ня. — жваво звернулася вона до Снейпової спини. — Хоч я маю застереження щодо того, чи варто їх знайомити з такими зіллями, як посилюючий розчин. На мою думку. міністерство воліло б не вводити його до програми курсу.

Снейп поволі випростався й подивився на неї.

— І ще... Давно ви вже вчителюєте в Гоґвортсі? — запитала вона, наготувавши перо.

— Чотирнадцять років, — відповів Снейп. Обличчя його було незворушне. Гаррі, уважно на нього дивлячись, додав до свого розчину кілька краплин. Розчин загрозливо зашипів і став жовтогарячим замість бірюзового.

— Спочатку ви, здається, претендували па посаду вчителя захисту від темних мистецтв? — розпитувала Снейпа професорка Амбридж.

— Так, — неголосно підтвердив Снейп.

— Але безуспішно? Снейпові губи скривилися.

— Очевидно.

Професорка Амбридж нашкрябала щось у нотатнику.

— І ви регулярно, як я знаю, висували свою кандидатуру на посаду вчителя захисту від темних мистецтв, з першого дня праці в школі?

— Так, — ледь чутно відповів Снейп, майже не ворушачи губами. Вигляд у нього був розлючений.

— Чи вам відомо, чому Дамблдор постійно відмовляв вам у цій посаді? — поцікавилася Амбридж.

— Краще запитати в нього самого, — відрубав Снейп.

— Я запитаю, — солодко всміхнулася професорка Амбридж.

— Чи це стосується уроку? — примружив чорні очі Снейп.

— Ще й як, — відповіла професорка Амбридж. — адже міністерство хоче мати поглиблені дані про вчительську... е-е... кваліфікацію.

Вона відвернулася, покрокувала до Пенсі Паркінсон і почала розпитувати її про уроки. Снейп озирнувся на Гаррі, і їхні погляди на мить зустрілися. Гаррі поспіхом опустив очі на свій розчин, що почав тверднути і смердіти паленою гумою.