Але вигляд він мав ані сердитий, ані стурбований. Навпаки, поглядав на Гаррі з явною гордістю.

— А чому Данґ від нас ховався? — розчаровано спитав Рон. — Ми були б раді його бачити.

— Двадцять років тому йому заборонили відвідувати "Кабанячу голову", — пояснив Сіріус, — а тамтешній шинкар має добрячу пам'ять. Коли заарештовували Стержиса, ми загубили запасного Дикозорового плаща-невидимку, тому Данґ останнім часом перебирається на відьму... але то таке... Головне, Роне, що я пообіцяв передати тобі вістку від матері.

— І що? — насторожився Рон.

— Вона каже, щоб ти нізащо не брав участі в незаконній таємній групі захисту від темних мистецтв. Каже, що тебе тоді обов'язково виженуть, і пропала тоді твоя кар'єра. Каже, що згодом ще буде час навчитися себе захищати, і що ти ще молодий, щоб про це дбати. Вона також... — тут Сіріус глянув на Ронових друзів, — ...радить Гаррі й Герміоні нічого не затівати з тією групою, хоч і розуміє, що не може вам наказувати, а лише благає пам'ятати, що завжди бажає вам усього якнайкращого. Вона б усе це написала, але якщо сову перехоплять, то вам загрожуватимуть великі неприємності. А сама вона переказати не має змоги, бо сьогодні чергує.

— Де чергує? — відразу поцікавився Рон.

— Немає значення де. Там, де потрібно Ордену, — відповів Сіріус. — Отож мені й випало бути в ролі посланця. І не забудьте підтвердити їй, що я вам усе переказав, бо вона чомусь не дуже мені довіряє.

Запала чергова мовчанка, під час якої Криволапик нявкнув і спробував дістати лапкою Сіріусову голову, а Рон длубався пальцем у дірочці в килимку.

— То ти хочеш, щоб я пообіцяв не брати участі в групі захисту? — промимрив нарешті він.

— Я? Ні, не хочу! — здивовано заперечив Сіріус. — По-моєму, це блискуча ідея!

— Справді? — зрадів Гаррі.

— Справді! — підтвердив Сіріус. — Чи ти думаєш, що ми з твоїм батьком сиділи б там і виконували накази такої старої мегери, як Амбридж?

— Але... торік ти тільки й торочив, щоб я був обережний і не ризикував...

— Гаррі, торік ми мали звістки, що хтось у Гоґвортсі намагався тебе вбити! — нетерпляче пояснив Сіріус. — А цього року ми знаємо, що хтось за межами Гоґвортсу хотів би повбивати нас усіх! Тому я й думаю, що ідея навчитися нормально захищатись дуже добра!

— А якщо нас усіх виженуть зі школи? — запитально глянула на нього Герміона.

— Герміоно, та це ж твоя ідея! — витріщився на неї Гаррі.

— Я знаю. Мені просто цікаво почути Сіріусову думку, — знизала вона плечима.

— Краще вилетіти зі школи і навчитися захищатись, аніж сидіти в ній, не знаючи, що з цього всього буде, — відповів Сіріус.

— Абсолютно, — завзято підтримали його Гаррі з Роном.

— Отож, — мовив Сіріус, — як саме ви збираєте групу? Де зустрічаєтесь?

— З оцим якраз проблема, — зізнався Гаррі. — Не знаємо, де можна зібратися.

— А як щодо Верескливої Халупи? — запропонував їм Сіріус.

— Оце ідея! — захопився Рон, але Герміона скептично пирхнула, й усі на неї глянули, навіть Сіріусова голова, що обернулася в полум'ї.

— Сіріусе, ви зустрічалися у Верескливій Халупі тільки вчотирьох, — сказала Герміона, — і всі ви вміли перетворюватися на тварин, тому при потребі могли всі сховатися під одним плащем-невидимкою. А нас набралося двадцять вісім душ, серед яких немає жодного анімага, тож нам буде потрібен не плащ, а намет-невидимка...

— Маєш рацію, — засмутився Сіріус. — Але я впевнений, що ви щось придумаєте. На п'ятому поверсі за великим дзеркалом колись був досить просторий таємний перехід. Там би вам теж вистачило місця...

— Фред і Джордж казали, що туди вже не потрапити. — похитав головою Гаррі. — Він обвалився, чи щось таке.

— Овва... — насупився Сіріус. — Ну, я ще подумаю, а тоді...

Він раптом замовк. Обличчя тривожно напружилося. Сіріус покосився на суцільну цегляну стіну каміна.

— Сіріусе? — занепокоївся Гаррі.

Але той зник. Гаррі якусь мить дивився на вогонь, а відтак повернувся до Рона з Герміоною.

— Чому він?..

Герміона перелякано зойкнула й зірвалася на ноги, не відводячи очей від каміна.

Поміж язиків полум'я з'явилася рука, що намагалася ніби щось ухопити. Жирна рука з коротенькими пальцями, обвішана гидкими старомодними перснями.

Друзі стрімголов кинулися навтьоки. Гаррі озирнувся аж біля дверей хлопчачої спальні. Рука Амбридж намацувала щось у вогні, ніби точнісінько знала, де щойно було Сіріусове волосся й намірилася в нього вчепитися.