Відкинувши волосся за спину, вона опустилася на коліна біля придавленого фургоном юнака. Було надто темно, щоб розгледіти, чи сильно він постраждав, але, судячи з здавлених стогонів, можна було припустити, що хлопець покалічений досить важко. Келен не могла зрозуміти, чому він так закричав, коли вони почали піднімати фургон.

Відшукавши руку юнака, Келен стиснула її в долонях.

— Тримайся, Стівен, допомога йде. Вона мимоволі скривилася, коли він, зойкнувши, судорожно стиснув їй пальці. Але юнак тримався за неї так, ніби звисав зі скелі, і її рука — єдине, що не давало йому впасти в смертельну безодню. Келен подумки присягнулася, що не забере руку, навіть якщо їй загрожує перелом.

— Вибачте мене… моя королева… що я вас затримав…

— Це нещасний випадок. Ти не винен. — Юнак конвульсивно сіпнувся. Постарайся лежати спокійно. — Вільною рукою вона відкинула йому з чола волосся.

Відчувши її долоню, він затих, тому Келен притиснула руку до його крижаної щоки. — Будь ласка, Стівен, постарайся не ворушитися. Я не дам їм зрушити фургон, обіцяю! Зараз ми дістанемо тебе, і чарівник тебе вилікує.

Рукою вона відчула, що він слабо кивнув. Факела ні в кого поблизу не було, а при слабкому світлі місяця Келен не могла розгледіти, що ж сталося.

Вона почула тупіт копит. Кінь різко зупинився, зривши копитами сніг, і вершник зіскочив на землю. На його вузькій долоні спалахнуло полум'я, освітивши худе обличчя і копицю скуйовдженого сивого волосся.

— Зедд! Швидше!

При світлі чарівного вогню Келен глянула вниз і зрозуміла, чому Стівена благав не піднімати фургона. Її мало не вивернуло на сніг.

Зедд опустився поруч з нею на коліна.

— Фургон зачепив палю, — пояснила вона. Дорога була вузькою і важкою, і в темряві вони не помітили засипану снігом палю. Напевно, вона підгнила. Так чи інакше, коли колесо зачепило її, паля зламалася, і підтримувана нею балка звалилася під вагою каміння, який до цього утримувала.

Камені намертво заклинили заднє колесо фургона, спиці не витримали, зламалися, і один уламок пронизав Стівенса наскрізь.

— Келен, мені дуже шкода, — вимовив Зедд.

— Що значить тобі дуже шкода?! Ти повинен… І тут вона усвідомила, що рука Стівенса обм'якла і стала млявою. Подивившись в обличчя юнака, вона побачила маску смерті. Стивене уже був в руках добрих духів.

Келен здригнулася, відчувши дотик смерті. Вона вже випробувала його на собі, і тепер це відчуття переслідувало її завжди. Навіть уві сні. Крижаними пальцями Келен провела по обличчю, немов хотіла змахнути колючу волосинку, але у неї на обличчі нічого не було. Це нагадував про себе дотик магії, чари уявної смерті.

Зедд піднявся і послав вогонь з долоні на принесений кимось факел. Пакля спалахнула. Зедд направив руку на фургон, вільною рукою давши солдатам знак відійти. Ті обережно відсунулися, але були готові підхопити фургон, якщо той раптом знову осяде. Зедд повернув руку долонею вгору, і, підкоряючись його жесту, фургон піднявся в повітря ще на пару футів.

— Витягайте його, — похмуро наказав Зедд. Солдати схопили тіло Стівенса за плечі і зняли зі зламаної спиці. Зедд повернув руку долонею вниз, і фургон опустився на землю.

Один із солдатів впав перед Келен на коліна.

— Це я винен! — З мукою викрикнув він. — Пробачте! О добрі духи, це я винен! Келен за комір змусила його піднятися.

— Якщо хтось і винен, то це я. Мені не слід було в темряві намагатися тримати дистанцію. Треба було… Одним словом, ти ні до чого. Нещасний випадок, от і все.

Відвернувшись, вона заплющила очі. У неї у вухах ще стояв крик Стівенса. Як завжди, щоб не видати свого місця розташування, вони не запалювали факелів.

Ознак переслідування начебто не було, але Келен розсудила, що зайва обережність не поміщає. Найменша недбалість могла коштувати життя їм усім.

— Поховайте його якомога швидше, — наказала Келен солдатам. Копати мерзлу землю важко, але тіло можна хоча б як слід присипати камінням.

Тепер душа Стівенса в безпеці, вона у добрих духів. Його страждання скінчилися.

Зедд велів офіцерам очистити дорогу і разом з солдатами пішов пошукати місце для могили.

Згадавши про Ціріллу, Келен забралася назад у фургон. Її однокровна сестра, укрита купою покривал, лежала на тюках. Великі камені потрапили в основному в задню частину фургона, а від маленьких її врятували покривала. Залишалося тільки дивуватися, що ні одна з брил не впала комусь на голову і, крім Стівенса, постраждалих немає.

Ціріллу поклали в фургон, а не посадили в карету, бо вона як і раніше не приходила до тями і Келен вирішила, що так їй буде зручніше.

Фургон швидше за все вже не починиш. Доведеться все ж переносити Ціріллу в карету, добре що це недалеко.

На вузькій дорозі метушилися солдати. Одні бігали туди-сюди, передаючи накази, інші вирушили валити дерева, щоб відновити настил, треті розчищали дорогу від каменів.

Келен з полегшенням побачила, що Цірілла не постраждала і як і раніше ще не прокинулася. Тільки її криків їм зараз не вистачало.