— Значить, ти прийшов поговорити? Як цікаво! Ну що ж, буде приємно з тобою поговорити.

Її злісна посмішка стала ширше. Річард відступив назад і схопився за меч.

Але меча не було.

За його спиною з гуркотом зачинилися двері.

Обернувшись, він побачив чотирьох своїх наставниць — сестер Тові, Цецилію, Ерміну і Меріссу. Не вистачало лише Ніккі. Коли вони підійшли ближче, Річард розгледів у кожної в нижній губі золоте кільце. Всі чотири сестри посміхалися, як голодні діти, побачивши пирога.

Річард відчув, як у ньому прокидається чарівна сила.

— Перш ніж ти зробиш якусь дурницю, Річард, краще вислухай нас або помреш на місці.

Він завмер і подивився на Меріссу:

— Як ти примудрилася мене випередити? Над темним зловісним оком вигнулась витончена брова.

— Верхи.

Річард повернувся до Юлії:

— Це все було підлаштовано, так? Ти поставила мені пастку.

— О, так, мій хлопчику! І ти люб'язно в неї потрапив.

— А звідки ти знала, що я не загину, коли вона, — він тицьнув у Меріссу, скине мене з вежі?

Посмішка Юлії випарувалася, вона кинула лютий погляд на Меріссу. Річард зрозумів, що та перевищила повноваження.

Юлія знову подивилася на Річарда.

— Гаразд, головне — ти тут. А тепер заспокойся, якщо не хочеш, щоб хто-небудь постраждав. Ми теж володіємо обома сторонами чарівного дару, і навіть якщо ти зумієш вбити одну з нас, з усіма тобі не впоратися, а тоді Келен помре.

— Келен… — Річард метнув на Юлію спопеляючий погляд. — Я слухаю. — Вона поклала руки на стіл.

— Бачиш, Річард, у тебе виникли деякі складності. Але, на щастя для тебе, у нас теж.

— Які?

Її очі стали грізними.

— Джеган.

Решта сестер стали навколо Юлії. Ніхто більше не посміхався. Пекуча ненависть, яка полихнула в їхніх очах при згадці Джегана, була здатна пропалити камінь.

— Бачиш, Річард, скоро нам всім пора лягати спати.

— Що? — Нахмурився Річард.

— Імператор Джеган не відвідує тебе уві сні. А нас відвідує. І це не дуже приємно.

Річард відчував нетерплячі нотки в її голосі. Цій жінці щось від нього потрібно до зарізу.

— Он як, Юлія? Ну а я про Соноходця знати не знаю. Я сплю, як немовля.

Річард, як правило, відчував, коли людина з чарівним даром торкалася свого Хань. Повітря навколо жінок ледь помітно тремтіло. У них вистачало потужності, щоб знести гору. Але цього, мабуть, все-таки недостатньо. Треба думати, Соноходець — небезпечний противник.

— Добре, Юлія, ближче до справи. Мені потрібна Келен, вам теж щось потрібно. Так що ж?

Юлія, потеребивши кільце в губі, відвела погляд.

— Це треба вирішити до того, як ми заснемо. Я тільки що розповіла сестрам про свій план. Ніккі ми не знайшли. Якщо ми заснемо раніше, ніж прийдемо до угоди, і хоч одна з нас побачить її уві сні…

— Мені потрібна Келен. Говори прямо, що потрібно вам.

Юліяя відкашлялась.

— Ми хочемо принести тобі клятву вірності. Річард приголомшено дивився на неї, думаючи, що недочув.

— Ви — сестри Тьми. Ви хочете мене вбити. Як же ви наважилися порушити свою клятву Володаря?

Юлія подивилася на нього сталевим поглядом.

— Я не казала, що ми збираємося порушити клятву Володареві. Я сказала лише, що ми хочемо принести клятву вірності тобі. Зараз, тут, у світі живих.

Поміркувавши, я прийшла до висновку, що вони цілком сумісні.

— Сумісні?! Та ти зовсім з'їхала з глузду?! — Її очі злобно блиснули.

— Ти хочеш померти? Хочеш, щоб померла Келен?

Річард зусиллям волі змусив себе заспокоїтися.

— Ні.

— Тоді стули писок і слухай. У нас є те, що потрібно тобі. А в тебе — те, що потрібно нам. Тобі потрібна Келен, причому в цілості й схоронності. Я права?

Річард відповів їй злісним поглядом.

— Ти й так знаєш! Але з чого ти взяла, що я стану укладати з вами якийсь договір? Ви намагалися убити аббатису Аннеліну!

— Не тільки намагалися, але й убили.

Річард застогнав і на мить прикрив очі.

— Ти признаєшся, що вбила її, і при цьому вважаєш, ніби я повірю твоїм…

— У мене закінчується терпіння, молодий чоловіче, а у твоєї нареченої — час.

Якщо ти не забереш її звідси до приїзду Джегана, у тебе не залишиться жодної надії побачити її коли-небудь ще. А часу обшукувати весь Палац у тебе немає.

— Добре. — Річард проковтнув клубок у горлі. — Я слухаю.

— Ти відновив порвану завісу і занапастив наші плани. Ти зменшив вплив Володаря в цьому світі, відновивши рівновагу між ним і Творцем.