З усіх боків на Дженнсен дивилися чоловіки. Вони підходили ближче, щоб побачити гарцюючу на коні жінку. Вона зауважила, що солдати з піками сформували щось на зразок ланцюга, щоб стримати натиск натовпу. Вона зрозуміла, що стражники розчищають дорогу і не дозволяють наблизитися особливо цікавим.

Себастян спостерігав за нею.

— Імператор знає, що ми їдемо, — сказав він.

— Але як?

— Ми ж зустрілися з розвідниками. Вони послали кур'єрів вперед, щоб повідомити імператору, що я повернувся, і не один. Імператор Джеган хоче бути впевненим у безпеці будь-якого гостя, якого я привіз.

Дженнсен побачила, що варта захищає їх від уже великого натовпу, який все напирав і напирав. Спочатку це здалося Дженнсен дивним, але потім вона розгледіла п'яні обличчя, похмурі погляди і злобні усмішки і подумала, що варта — зовсім непогана задумка.

— Солдати виглядають такими… я не знаю… грубими…

— Коли ти вирішиш всадити свій ніж у серце Річарда Рала, — без паузи відповів Себастян, — ти зробиш реверанс, щоб показати гарні манери?

— Звичайно, ні, але…

Він подивився на неї своїми пронизливими блакитними очима:

— Коли ті негідники прийшли до тебе в будинок і убили твою матір, яких чоловіків ти б хотіла бачити поруч в якості захисників?

Дженнсен зніяковіла:

— Себастян, я не знаю, як це пов'язано…

— Ти б довірила захист улюбленої матері розодітому хлюсту з начищеною шпагою і гарним вихованням, яких виставляють пихаті королі на званих вечерях? Або погодилася б на грубих солдатів, лише б вони захистили її? Напевно, було б краще, якби між нею і вбивцями виявилися ті, хто звик до жорстокості війни…

— Я розумію, що ти маєш на увазі.

— Ці люди виконують ту ж роль — захищають тих, кого люблять і хто залишився в Старому світі.

Несподіване нагадування про той жах було таким болючим, що Дженнсен насилу приборкала свої почуття. Вона була присоромлена гарячими словами Себастяна. У неї тут було діло. Дуже важлива справа. І якщо люди, які збиралися виступити проти лорда Рала, грубі і жорстокі, тим краще!..

Коли вони дісталися до ретельно охоронюваних наметів імператора, Дженнсен побачила інших жінок. Вони представляли собою дивну мішанину: і зовсім молоді дівчата, і зігнуті віком старі. Всі вони дивилися на під'їжджаючу Дженнсен — деякі з цікавістю, деякі хмуро, а деякі й зовсім з тривогою.

— Чому у всіх жінок кільце в нижній губі? — Пошепки запитала Дженнсен у Себастяна.

Його погляд пробіг по жінкам у намети.

— Це знак вірності Імперському Ордену і імператору Джеганю.

Дженнсен подумала, що це не тільки дивний спосіб виражати вірність, але і вельми небезпечний. На більшості жінок були поношені сукні. Лише деякі були одягнені трохи краще, але ненабагато.

Коли подорожні спішилися, солдати забрали їх коней. Дженнсен погладила Расті по вуху і заспокійливо прошепотіла нервуючій тварині, що незнайома людина не зробить їй нічого поганого. Коли Расті заспокоїлася, Піт сам потягнувся за нею до стійла. Розставання з постійною супутницею несподівано нагадало Дженнсен про те, як вона сумує за Бетті.

Жінки спостерігали за гостею імператора і відсувалися від неї подалі. Дженнсен звикла до такої поведінки: люди боялися її рудого волосся. День був на рідкість теплий, і Дженнсен мріяла про те, щоб таких днів було більше. Але коли вони наблизилися до табору, вона забула накинути капюшон. І тепер уже було підняла руки, проте Себастян утримав її.

— Не потрібно. — Він вказав кивком на жінок. — Багато з них — сестри Світла. Вони бояться не магії, а незнайомих людей, які з'являються на території імператорської ставки.

Тепер Дженнсен зрозуміла причину дивних поглядів з боку жінок. Більшість з них володіли даром і бачили, що вона — дірка в світі. Їх очі бачили її, але дар не бачив.

Себастян нічого цього не знав. Вона так і не розповіла йому про обдарованих і про нащадків лорда Рала. Себастян не раз показував свою відразу до магії. Дженнсен відчувала себе ніяково, коли розмовляла з ним про те, що дізналася від чаклунок і, в особливості, про що здогадалася сама. Адже при цьому вона вступала в конфлікт сама з собою. Їй здавалося, що це — занадто особиста справа. Вона хотіла поділитися, коли настане відповідний час, але він все не наставав і не наставав…

Дженнсен насилу посміхнулася жінкам, які дивилися на неї з тіні намети. Ті позадкували.

— Чому імператор ізольований від солдатів? — Запитала вона у Себастяна.

— Коли навколо стільки людей, ніколи не можна бути впевненим, що не знайдеться шпигуна або божевільного, який захоче заподіяти шкоду імператору Джегану. Такий вчинок позбавив би нас великого лідера. Ось чому ми вживаємо такі перестороги.

Дженнсен це розуміла. Себастян і сам був шпигуном в Народному Палаці. І знайди він там якусь важливу персону, справа б закінчилося вбивством. Жителі Д'хари теж враховували таку можливість, тому і заарештували його.