Шрифт:
— Так, мамо?
— Нічого незвичайного, Обі?
— Ні, мамо.
— У неї немає подряпини на ребрі.
Обидва на мить задумався, а потім знову оглянув монету, тепер вже більш уважно роздивляючись ребро.
— Ні, мамо.
— Це та монета, яку ти мені повернув.
Обі кивнув головою. У нього не було причин заперечувати це.
— Так, мамо. Це монета, яку ти мені дала для Латеї. Але я сказав тобі, що Латея загинула у вогні, і я не зміг купити ліки. Ось тому я і повернув тобі монету.
Розпечений погляд матері готовий був спопелити його, але голос прозвучав разюче холодно і спокійно.
— Це не та монета, Обі. — Обі посміхнувся:
— Та ні ж, мамо.
— У монети, яку я тобі дала, на ребрі була подряпина. Ось тут я її позначила.
У міру того, як думки проносилися у Обі в голові, усмішка повільно сповзала з його обличчя. Він намагався придумати, що б таке сказати, щоб вона повірила. Не міг же він відповісти, що поклав монету в кишеню, а потім дістав і повернув іншу — адже у нього ніколи не було власних грошей.
Мати прекрасно про те знала, вона б і не дозволила йому мати їх. Вона думала, що він, придурок, обов'язково їх витратить.
Але зараз у нього були гроші. Доля так розпорядилася, що він роздобув всі гроші Латеї. Він згадав, як в поспіху збирав монети, що випали з кишень чаклунки, включаючи і ту, якою з нею розплатився. А коли витягував монету, щоб повернути матері, то й не підозрював, що вона позначила ту, яку дала йому. І, на жаль, повернув їй зовсім іншу.
— Мамо, ти впевнена? Може, ти всього лише збиралася помітити монету… Може, ти забула.
Вона повільно похитала головою:
— Ні, Обі. Я спеціально позначила її. Так що якщо б ти витратив її на випивку або жінок, я б про це дізналася. Пішла б, знайшла її і впізнала все, що ти робив.
Пронозлива сука!.. Не вірити власному сину!.. Що це за матір, в кінці-то кінців!..
Які в неї могли бути докази, крім зниклої малесенькій подряпини на ребрі монети? Ніяких!
— Але, мамо, ти швидше за все помиляєшся. У мене немає грошей, ти ж знаєш. Звідки ж у мене може бути інша монета?
— Ось це я і хотіла б знати, — її очі були страшними.
Він насилу переводив подих під її пронизливим допитливим поглядом. Однак голос її, як і раніше залишався спокійним:
— На ці гроші я веліла тобі купити ліки.
— Але як я міг це зробити?! Латея померла. І я повернув тобі монету.
Вона стояла перед ним з такою впевненістю, ніби це дух помсти прибув зі світу мертвих. Або дух Латеї повернувся, щоб поговорити з убивцею. Але Обі не вірив у таку можливість. Настирлива чаклунка хотіла вбити його. А мати, швидше за все, намагається відняти у нього недавно здобуте відчуття власної важливості.
— Ти знаєш, чому я назвала тебе Обі?
— Ні, мамо.
— Це давнє д'харіанське ім'я. Ти знав про це, Обі?
— Ні, мамо. І що ж воно означає?
— Воно має два значення: слуга і король. Я назвала тебе Обі в надії, що колись ти станеш королем. Або ж, у протилежному випадку, ти будеш хоча б слугою Творця. Правда дурні рідко стають королями. І ти ніколи не будеш королем. Це була просто дурна мрія новоспеченої матері… Значить, залишається слуга. Кому ти служиш, Обі?
Обі чудово знав, кому він служить. І тому він повинен стати непереможним.
— Де ти взяв цю монету, Обі?
— Я ж сказав тобі, мамо… Я не міг купити тобі ліки, тому що Латея загинула при пожежі у власному будинку. Можливо, твоя мітка стерлася, поки монета лежала у мене в кишені.
Здавалося, вона обмірковувала його слова:
— Ти впевнений, Обі?
Він кивнув у надії, що її думки нарешті підуть в іншу сторону від підміни монети.
— Звичайно, мамо. Лате померла. Тому я і повернув тобі монету. Я не зміг купити ліки. Мати підняла брову:
— Так, Обі?
Вона повільно витягла руку з кишені сукні. Він не бачив, що у неї в руці, але відчув полегшення, думаючи, що нарешті обвів її навколо пальця.
— Так, мамо. Латея померла, — йому сподобалося, як він сказав це.
— І ти не зміг купити ліки… Ти ж не повинен брехати своїй мамі, чи не так, Обі?
— Так, мамо, — він виразно кивнув головою.
— Тоді що це? — Вона повернула руку і показала пляшку з ліками, яку Латея дала йому перш, ніж він розправився з нею. — Я знайшла це в кишені твоєї куртки, Обі.