«Бізон» добродушно засміявся і вдарив києм по кулі. Мелькаючи чорними цифрами, костяна куля прокотилася по зеленому сукну і, вдарившись об іншу кулю, з тріском влетіла в лузу.

— Зіграємо партію? — спитав шеф.

Файл ненавидів «російський більярд», він стомився, йому хотілося сидіти біля каміна, простягнувши ноги до вогню, і, заплющивши очі, насолоджуватись єгипетською сигаретою. Але він вважав за краще приховати свої бажання.

— З приємністю, сер! — квапливо сказав він.

Прикинувся і генерал Крапc. Поява квітучого Джона Файна в більярдній не могла поліпшити настрою «Бізона». Артур Крапc з презирством ставився до цього надспортивного молодчика. Молодий розвідник своїм виглядом ніби говорив Крапсу: «Ви, Крапc, тішитесь владою, а я — своєю буйною молодістю. Ви жуєте свій дієтичний салат і сьорбаєте кисле молоко. Вас по ночах мучить безсоння. Ви своє вже відспівали, а я своє тільки починаю».

Артур Крапc не любив Файна ще й тому, що той майже не почував своєї залежності від нього, не потребував його заступництва, бо мав сильнішого покровителя в центральному розвідштабі.

На зеленому більярдному сукні не залишилося куль. Партію виграв «Бізон». Він поклав кий впоперек стола і, дружньо посміхаючись, сказав:

— Спасибі, Файн, за впертий опір.

Файн у свою чергу приємно посміхнувся, схилив голову:

— Дякую за блискучу атаку, сер.

— Ну, поговоримо про «Колумбуса», — запропонував «Бізон», прямуючи в куток більярдної, де палав камін.

Приступаючи до справи, якій присвятив усе життя, генерал зовсім перемінився. Маленькі тьмяні очі заблищали, на дряблих щоках з'явився рум'янець, і в голосі прозвучала відверта панська владність.

Вмостившись у кріслі правою щокою до вогню, димлячи смердючою сигарою, «Бізон» сказав:

— Доповідайте!

— Моя доповідь, сер, цього разу буде дуже коротити. Нам досі, на жаль, не вдалося з'ясувати, що трапилося з «Колумбусом».

«Бізон» здивовано поглянув на Файна і презирливо посміхнувся:

— Як це розуміти? Ви, здається, і досі не хочете вірити в те, що операція «Колумбуса» провалена?

Пробачте, сер, я хотів тільки сказати, що мені не вдалося з'ясувати причини провалу операції «Колумбуса». Ми втратили зв'язок з Явором і тому нічого, зовсім нічого не знаємо. Є підстави думати, що провалився і Стефан Дзюба, наш резидент у Яворі.

— Як ви підтримували з ним зв'язок?

— За допомогою провідника вагона з поїзда Явір — Будапешт. Це через нього ми одержали документи Бєлограя, добуті нашим резидентом. Але провідника нещодавно перевели на іншу лінію, всередині країни.

— А рація? Чи мав її явірський резидент?

— Так, мав, але користувався нею лише в тих випадках, коли не міг зв'язатися зі мною іншим способом.

— Де зберігався радіопередавач?

— Дзюба мав абсолютно надійну схованку. В безлюдному гірському лісі.

«Бізон» замислено подивився на вогонь в каміні, погрів над ним руки.

— То ви гадаєте, — сказав він після паузи, — що разом з Кларком провалилися Дзюба і агент Скибан?

— Так, сер.

— А які у вас підстави для цього?

— Цілковите мовчання Дзюби. Втративши можливість інформувати мене через провідника поїзда Явір — Будапешт, Дзюба повинен був негайно зв'язатися зі мною по радіо. Він цього не зробив. Отже — провал!

— Не обов'язково, — заперечив «Бізон». — Ви, сподіваюсь, регулярно читаєте «Закарпатську правда»?

— Так, сер.

— А чому номер від двадцять п'ятого квітня не прочитали?

— Ще не роздобув. А що там?

«Бізон» потягнувся до мармурової дошки каміна, взяв портфель, вийняв з нього свіжий номер «Закарпатської правди».

— Зверніть увагу на замітку, надруковану на четвертій сторінці, у відділі пригод.

Спохмурнівши, в передчутті чогось поганого, Файн прочитав таке:

«Нещодавно на гірській дорозі в Оленячому урочищі звалилася в провалля вантажна машина, яка належала явірській артілі «Меблі». При катастрофі загинули голова правління Дзюба і шофер Скибам. Районна автоінспекція встановила причини аварії. Дзюба, не маючи прав на водіння машини, відсторонив від управління машиною Скибана і сів за руль. Будучи в нетверезому стані, адміністратор злочинно використав свою владу, що коштувало життя йому і шоферу, а правлінню артілі — машини».

Джон Файн повернув газету «Бізону», голосно зітхнув:

— Ху, полегшало! Признатись, я чекав гіршого. Отже, Дзюба і Скибан не провалилися разом з Кларком. О, це різко міняє всі мої припущення.

— Передчасно радієте, Файн, — скривився «Бізон». — По-моєму, не виключено, що Дзюба все-таки провалився.

— А як же газетна хроніка?

— Цю хроніку могла вигадати радянська контррозвідка з метою ввести нас в оману.

— Але «Закарпатську правду» читаємо не тільки ми з вами. В Оленячому урочищі живуть тисячі людей. Їх не обдуриш. Ні, сер, замітка, напевне, відповідає дійсності.