Шрифт:
«А й справді, що ж воно буде далі?..»
Поцілунок у сідницю
– Скільки тобі можна казати, стара паскудо, бабо малокультурна, не цілувати дитину у сідницю! Скільки це тобі можна повторювати! Ти кінець кінцем виховуєш у дитини нездорові нахили!
– Хто тобі сказав, що я цілувала дитину в сідницю?! Звідки ти це взяла?! Я не ідіотка!
– Ти хочеш сказати, що я – ідіотка?!
– Запитай у дитини! Сонечко, невже я?!..
– Не вчи дитину брехати!
– Я не вчу! Це ти її вчиш бозна-чому! Куриш при ній, п'єш!..
– Я?! Це ти привчаєш дитину до якихось збочень! Та я ледве відтерла твою помаду від її сідниці, коли вчора її купала!
– Я не цілувала дитину у сідницю!
– Одначе у дитини на сідниці була твоя жлобська помада!
– Послухай, ти вчора з'явилась додому о четвертій! Я сиділа з твоїм чадом цілу ніч! А потім бігла до себе через увесь район, коли не ходив транспорт! Де ти була тої ночі?
– Ти мені не замовляй зуби! До чого тут, де я була?!
– Ти обіцяла прийти увечері! О дев'ятій! Збиралася сама класти спати свою малу! Чого мені коштувало розповідати, що мама зустріла фею з країни метеликів і та їй переповідає багато нових дитячих казок!
– Боже, яка в тебе ідіотська фантазія! До чого тут фея з країни метеликів! Не могла сказати дитині, що мама на роботі!
– На якій роботі можна бути вночі!?
– Ти що, не знаєш, стара шкапо, яка в мене робота?! Та мені неодмінно треба було побачити нічну натуру – як у Сюченка на картині! Як я можу писати статтю про картину, якщо не бачила натури?!
– О дев'ятій уже геть темно! Навіщо тобі третя ночі?!
– Це тільки таким невігласам, як ти, здається, що о дев'ятій те ж саме, що й о другій! Але ж насправді після нулів зовсім інші фарби! Це знає навіть учень четвертого класу художньої школи!
– Божечку! Ти була за містом уночі!
– Не за містом, а на Щекавиці! Я тобі сто разів казала! Сюченко – урбаніст!
– Ні, я з тобою повішуся!
– Вішайся! Принести мотузку?! Чи повісишся на ґумці зі своїх штанів?
– Ти ходила сама по Щекавиці, де живуть самі алкоголіки! Мені, старій людині, там удень страшно! А ти ще дитя!
– Яке я тобі дитя? У мене в самої дитя!
– Тим більше ти маєш берегти себе, а не лазити сама вночі по Щекавицях!
– Невже, стара вобло, ти думаєш, що я була сама?
– З ким же?! Із Сюченком?
– До чого тут Сюченко?! Що в тебе за ідіотські думки?!
– А до того, що Сюченкова жінка одного разу вже шукала його тут! Навіть під ліжко зазирала!
– Я тобі вже казала: в тебе зовсім голова з дірками! То була не жона, а мама!
– Ні, то була молода жінка!
– Скільки разів тобі казати! У Сюченка немає постійної дружини! То була його мати! Вона дуже молодо виглядає! Вона – сильний графік! Не всі ж у 48 років виглядають на 64 з половиною!
– З тобою я скоро виглядатиму на 74 з половиною і на всі 75! Доню, я повинна знати, з ким ти була минулої ночі на Щекавиці!
– Минулу ніч я провела вдома зі своєю дитиною!
– Ти розумієш, про що я кажу! З ким ти була вночі на Щекавиці позатої ночі?!
– Невже з тебе не досить, що я там була не сама? Невже ти думаєш, що я – я! – ходитиму сама вночі по Щекавиці?!
– Але той Сюченко такий худенький, такий низенький, він і не захистить, як нападуть якісь хулігани!
– До чого тут Сюченко?! Чого ти причепилася до нещасного Сюченка?! Що тобі від нього треба?!
– Як це, до чого тут Сюченко?!
– Саме так, до чого тут Сюченко?!
– Але ж картина Сюченка?! Чи не так?!
– Яка картина?! Яка ще тут картина?!
– Ну… Картина… Ніч… Щекавиця… Друга ночі…
– Боже мій! На поезію її потягло!
Ніч… Щекавиця… Друга ночі… Осінній вечір коле очі, А ми залізли в темний льох Півлітру випити на трьох!– Півлітру! На трьох! І ти пила?! – І я пила! Ти знаєш, як тоді було холодно! Ти хотіла, щоб я застудилася?! Ти мені завжди бажаєш лиха?!
– Я їй бажаю лиха! Я? Їй? Лиха?! Доню, у мене слів немає!
– Ну то помовчи, як немає!
– Я їй бажаю лиха! Хто ж тобі бажає щастя?! Сюченко?! Чи той третій?!
– Хто третій?! Який третій?! Що ти верзеш?!
– Ну… третій з льоху!
– Ні, в тебе мислення геніальної людини! Або повної дебілки! То що: по-твоєму, як сказали, що це – червоне, то так воно і є?!
– А що ні?! Я звикла тільки так!
– Боже мій! І вона все життя прожила з художником! І не навчилася розуміти мови фарб, світла, тіней, півтонів!