Аннетта похнюпила голову. Карина відсалютувала, не знаючи, як реагувати на стягнення. Беата розлютилася б на всякого в своєму відділенні, хто без наказу спробував би дзвонити в Доміні Діртх, але в глибині душі вона раділа, що проштрафилися хакенки, а не андерки.

На горизонті вершник розмахував білим прапором, прив'язаним до палиці або списа. Беата не знала, на яку відстань вражає ворогів Доміні Діртх. Може, якби Карина з Аннетт вдарили у дзвін, ті люди і не загинули б, але після події з Тернером Беата сподівалася, що ніколи більше не побачить цю зброю в дії. Хіба що ворог сам піде в атаку.

Беата дивилася, як дивне військо чекає на місці, а кілька вершників направляються до блокпоста. Такі правила, як пояснили Беаті і солдатам довіреного їй відділення. Люди повинні розмахувати якимсь прапором, а якщо їх багато, то лише декільком з них дозволяється наблизитися до блокпоста, пояснити, з якою справою вони прибули, і попросити дозволу на проїзд. Ніякого ризику в тому, щоб дозволити під'їхати парі-трійці людей, не було, Доміні Діртх міг вбити ворога, навіть якщо він був усього лише в кроці від дзвону. Не важливо, наскільки близько під'їдуть чужинці. Та й скільки їх, якщо вже на те пішло.

Четверо чужинців, двоє піших і двоє верхових, наближалися, залишивши всіх решту позаду. Беата розгледіла, що це двоє чоловіків і дві жінки. Чоловік з жінкою верхи і чоловік з жінкою пішки.

На вершниці було щось таке…

Коли до Беати дійшло, хто ця жінка, у неї мало серце не вистрибнуло.

— Бачите? — Накинулася вона на Карину з Аннетт. — Розумієте, що могло статися, вдар ви в цю штуку? Ви тільки уявіть собі, що б тоді було!

Обидві дівчини в повній розгубленості дивилися на під'їжджаючих. У Беати коліна затремтіли при одній тільки думці про те, що ледве не сталося.

— Покладіть цю штуку на місце! — Гаркнула вона, потрясаючи кулаком. — І не смійте навіть наближатися до Доміні Діртх! Ясно вам?!

Карина з Аннетт відсалютували. Розвернувшись, Беата побігла вниз, перестрибуючи через дві сходинки. Вона і помислити не могла, що з нею трапиться таке.

Що вона зустрінеться з самою Матір'ю-сповідницею!

Жінка в довгому білому платті гордо сиділа в сідлі. Поруч з нею їхав чоловік. Ще одна жінка йшла пішки. Вона була вагітна. Зліва від Матері-сповідниці крокував чоловік у вільній одежі незрозумілого крою. При ньому був меч, але в піхвах.

Вершник, що їхав справа від Матері-сповідниці, був якимсь особливим. Беата ніколи ще таких не бачила. Весь у чорному, а за спиною розвівався золотий плащ. — Чи не той це чоловік, за якого збиралася заміж Мати-сповідниця? Лорд Рал? Вже виглядає-то він точно як справжній лорд. У Беати перехопило подих.

— Спускайтеся сюди! — Гаркнула Беата Аннетті з Кариною.

Дівчата збігли вниз, і Беата поставила їх в стрій. Капрал Марія Фовелем, Естелла Руффіні і Еммелін стояли праворуч від Беати. Парочка з платформи приєдналася до трьох андерців зліва — Норріса, Карла і Брайса. Вишикувавшись у лінійку, вони не зводили очей з під'їзджаючих чужоземців.

Коли Мати-сповідниця наблизилася, все відділення разом з Беатою, не чекаючи наказу, звалилося на коліна і схилилося в глибокому поклоні. Беата бачила прекрасне біле плаття Матері-сповідниці, її розкішне довге каштанове волосся. Ніколи ще Беата не бачила такого гарного і довгого волосся. Вона звикла бачити темні шевелюри андерців і руді голови хакенцев, але це каштанове, відливаюче на сонці темно-медовим відтінком волосся здавалося таким чудесними, немов їх власниця — якась неземна істота.

Беата раділа, що стоїть, опустивши голову, — вона до смерті боялася зустрітися поглядом з Матір'ю-сповідницею. І страх був куди сильніший цікавості.

Все життя вона чула розповіді про могутність Матері-сповідниці, про вплив її магії, про те, що одним поглядом вона здатна перетворити того, хто не припаде їй до вподоби, в камінь, або створити ще що-небудь жахливе.

Важко дихаючи, Беата ловила ротом повітря. Хто вона така? Жалюгідне хакенське дівчисько. Як може вона стати перед Матір'ю-сповідницею?

— Встаньте, діти мої, — пролунав голос. І цей голос — ласкавий, чистий і беззастережно добрий — заспокоїв страхи Беати. Вона ніколи не думала, що у Матері-сповідниці може виявитися такий… такий жіночний голос. Швидше її голос мав бути подібний до гласу духу, здатного віщати з вищого світу.

Беата разом з усім відділенням піднялася з колін, але голову не піднімала, як і раніше побоюючись дивитися на Матір-сповідницю. Беаті ніхто не говорив, як треба себе вести в таких випадках, адже нікому і в голову не прийшло, що таке може статися з нею, звичайною хакенською дівчиною. Але ось вона, Мати-сповідниця, перед нею, наяву.