— Пане?

Лорд Рал повернувся і вказав на важкий дзвін.

— Цілком очевидно, що ці штуки сюди ніхто не приносив, сержант. Вони занадто великі. І їх дуже багато. Їх створили прямо тут, де вони стоять, і створили, безумовно, за допомогою магії.

— Але хакенські вбивці, коли захопили…

— Доміні Діртх спрямовані назовні, назустріч завойовникам, а не всередину, в сторону жителів-Андера, сержант. Абсолютно ясно, що це чисто оборонна споруда.

Беата судорожно проковтнув.

— Але нам говорили…

— Вам брехали. — Йому явно не подобалося те, що він бачить. — Це чисто оборонна споруда. — Він критичним поглядом окинув сусідні Доміні Діртх. — І спрацьовують вони одночасно. Вони стоять тут як оборонний рубіж. Вони ніколи не були зброєю загарбників.

Те, як він це сказав, мало не з жалем, підказувало Беаті, що Магістр Рал нікого не хоче образити. Швидше він просто говорив те, що прийшло йому на розум.

— Але хакенці… — Ледь чутно пробелькотіла Беата. Магістр Рал ввічливо чекав подальших заперечень. Думки Беати переплуталися остаточно.

— Я неосвічена людина, Магістр Рал. Я всього лише злобна по натурі хакенка. Пробачте, що я недостатньо освічена, щоб як слід відповісти на ваші запитання.

— Щоб побачити те, що прямо у вас перед очима, зовсім не потрібно особливої освіти, сержант Беата, — зітхнув він. — Потрібно лише поворушити мізками.

Беата мовчала як риба, нездатна продовжувати бесіду. Ця людина — дуже знатна. Вона дещо чула про Магістра Рала, про те, який він могутній, про те, що він чарівник, здатний перетворити день на ніч і поміняти місцями небо і землю. І правив він не однією лише країною, як міністр культури і Суверен, а цілою таємничою Д'харіанською імперією. А тепер ось ще забирає під свою владу і всі Серединні Землі.

Але він же і чоловік Матері-сповідниці. Беата бачила, з яким виразом Мати-сповідниця дивиться на Магістра Рала. І з цього погляду зрозуміла, що Мати-сповідниця любить і поважає його. Це було ясно як день.

— Ти слухай, що він говорить, — зауважила вагітна жінка. — Адже він ще й Шукач Істини.

Беата широко відкрила рот, а потім швидко заторохтіла, поки страх не встиг повністю оволодіти нею.

— Значить, це у вас Меч Істини, пане? — А Беаті здавалося, що біля його стегна висить нічим не примітний меч, такий же, як усі інші. Чорні піхви, обернуте шкірою руків'я.

Магістр Рал дістав меч з піхов і тут же сунув назад.

Погляд його потьмянів.

— Це? Ні… Це не Меч Істини. Його у мене з собою немає… в даний момент.

Беата не наважилася запитати чому. Шкода, що їй не вдалося побачити меч. Адже він чарівний. От було б здорово, якщо б вона на власні очі побачила Меч Істини, про який Несан так багато розповідав. Вона, а не Несан. Опинившись на службі в армії і відповідаючи за Доміні Діртх, Беата робить набагато більше, ніж коли-небудь вдасться Несану.

Магістр Рал знову обернувся до величезної кам'яної споруді. Здавалося, він забув про оточуючих, зосередившись на поточеному дощами і вітрами камені. Він стояв нерухомо, як статуя, і здавався єдиним цілим з кам'яним колосом.

Магістр Рал простягнув руку, щоб торкнутися Доміні Діртх.

Жінка перехопила його зап'ясті.

— Ні, мій чоловік. Не чіпай це. Це…

Магістр Рал подивився їй в очі і закінчив:

— Зло.

— Значить, ти теж це відчуваєш?

Він кивнув.

«Звичайно, це зло, — хотіла сказати Беата. — Його ж зробили хакенці».

Але тут вона усвідомила почуте. Ця жінка назвала Магістра Рала чоловіком. Але ж Мати-сповідниця сказала, що він її чоловік!

Магістр Рал, помітивши, що його військо на підході, заквапився вниз через дві сходинки. Жінка, ще раз глянувши наостанок на Доміні Діртх, рушила за ним слідом.

— Чоловік? — Не втрималася Беата від питання. Звівши підборіддя, вагітна жінка повернулася до Беате:

— Так. Я дружина Магістра Рала, Шукача, Кахаріна, Річарда.

— Але… Але ж Мати-сповідниця сказала…

— Так, ми обидві — його дружини, — знизала плечима жінка.

— Обидві? Дві…

Жінка почала спускатися по сходах.

— Він — знатний пан. І може мати не одну дружину. — Зупинившись на секунду, жінка озирнулася на Беату. — Колись у мене було п'ятеро чоловіків.

Беата, витріщивши очі, дивилася, як жінка спускається вниз. Стукіт копит сповіщав про наближення вершників, Беата і уявити собі не могла, що можуть бути такі люті воїни. І пораділа, що її добре навчили. Капітан Тольберт сказав, що з її виучкою вона зможе захистити Андер від кого завгодно, навіть від таких от солдатів.