— Сержант Беата, — окликнув її знизу Магістр Рал. Беата підійшла до поручнів. Магістр Рал стояв біля свого коня. Мати-сповідниця, підібравши поводи, вже вставила ногу в стремено.

— Слухаю, пане?

— Гадаю, ви дзвонили в цю штуку приблизно тиждень тому?

— Ні, пане, не дзвонили.

— Дякую, сержанте. — Він повернувся до коня.

— Він тоді сам задзвонив.

Магістр Рал застиг. Вагітна жінка різко обернулася. Мати-сповідниця, яка вже майже залізла на коня, зістрибнула на землю.

Беата побігла вниз, щоб не кричати на всю околицю про подробиці тої події. Солдати її відділення відійшли в сторону, побоюючись плутатися під ногами таких знатних осіб. Побоюючись, як підозрювала Беата, що Мати-сповідниця може спопелити їх поглядом. Беата як і раніше побоювалася цієї жінки, але вже не так сильно.

Магістр Рал свиснув своїм солдатам і жестом велів поспішати і проїзджати швидше мимо Доміні Діртх на той випадок, якщо раптом дзвін надумає знову задзвонити сам по собі. Сотні вершників галопом понеслися по обидвох сторонах гігантської споруди, а Магістр Рал тим часом повів Мати-сповідницю, вагітну жінку і другого чоловіка за кам'яний фундамент.

Як тільки жінки опинилися в безпеці, він згріб Беату за комір і швидко відволік геть від зони дії Доміні Діртх. Беата застигла перед Магістром Ралом по стійці «струнко». Більше від страху.

Магістр насупився, і у Беати жижки затрусилися.

— Що сталося? — Тихо запитав він таким голосом, від якого Доміні Діртх цілком міг задзвонити знову.

Мати-сповідниця підійшла і стала поруч з ним. Вагітна жінка зайняла місце по іншу руку Магістра Рала.

— Ну, ми й самі не знаємо, пане. — Беата облизнула пересохлі губи. — Один з моїх солдатів… Тернер його звали… — Вона вказала за спину лорда Рала. — Він якраз був у патрулі, коли ця штука задзвонила. Моторошний був звук. Просто жахливий. А Тернер…

Беата відчула, як по щоці потекла сльоза. Вона зовсім не хотіла показувати свою слабкість перед цією людиною і Матір'ю-сповідницею, але не могла впоратися з собою.

— Вдень, ближче до вечора? — Уточнив Магістр Рал. Беата кивнула.

— А звідки ви знаєте? — Магістр Рал не відповів.

— Всі вони задзвонили? Не тільки цей, а по всьому кордоні, так?

— Так, пане. І причини тому ніхто не знає. Офіцери потім все перевірили, але нічого не змогли нам сказати.

— Людей багато загинуло? — Беата опустила очі.

— Так, пане. Мій підлеглий і багато інших, як мені сказали. Фургони з торговцями біля кордону, люди, які поверталися в Андер. Всі, хто опинився по той сторону Доміні Діртх, коли вони задзвонили… Це було жахливо. Загинути ось так…

— Ми все розуміємо, — зі співчуттям сказала Мати-сповідниця. — І шкодуємо про ваші втрати.

— Отже, ніхто не має уявлення, чому вони задзвонили? — Продовжував розпитування Магістр Рал.

— Ні, пане В усякому разі, нам ніхто причини не називав. Я розмовляла з сусідніми відділеннями, і у них те ж саме. У них теж Доміні Діртх задзвонили самі по собі, і ніхто не знає чому. Приїхали потім офіцери, вони теж не знають причини, тому що розпитували в нас, як це сталося.

Магістр Рал кивнув, явно про щось глибоко задумавшись. Вітер розвівав його золотий плащ. Мати-сповідниця прибрала з обличчя пасмо волосся. Те ж зробила і вагітна дружина Магістра Рала.

— І це всі, хто охороняє кордон? — Вказав лорд Рал на стояче в сторонці відділення. — Тільки ось ці ось кілька солдатів?

Беата глянула на нависаючу над ними зброю.

— Ну, взагалі-то достатньо і однієї людини, щоб задзвонити в Доміні Діртх, пане.

Магістр Рал знову оцінююче подивився на відділення.

— Припустимо. Дякую за допомогу, сержант. Магістр Рал і Мати-сповідниця швидко сіли на коней. Мати-сповідниця і двоє піших рушили вперед, а Магістр Рал повернувся до Беати:

— Скажіть, сержант Беата, як по-вашому, я і Мати-сповідниця — ми не такі хороші, як андерці? Нас ви теж вважаєте злими по натурі?

— О ні, пане! Тільки хакенці народжуються з мерзенною душею. Ми ніколи не зможемо стати такими ж хорошими, як андерці. Наші душі розбещені і не можуть очиститися. Їх же душі чисті і не можуть бути розбещеними. Ми ж навіть не зможемо ніколи очиститися повністю. Можемо лише сподіватися стримувати нашу мерзенну природу.

Сумно посміхнувшись, він м'яко вимовив:

— Беата, Творець не творить зла. Він не може створювати злі душі і наділяти ними вас. У вас закладено стільки ж добра, скільки і у всіх інших. І у андерців схильність до зла така ж, як і у всіх.

— Нас вчили інакше, пане.

Його кінь загарцював, бажаючи іти вперед. Поплескавши його по гладкій гнідій шиї, Магістр Рал заспокоїв коня.

— Як я вже казав, вас вчили неправильно. Ти така ж сама, як і всі інші люди, Беата, — андерці чи, хакенці або хто інший. У цьому і полягає мета нашої боротьби — забезпечити, щоб у всіх людей були рівні можливості. Будьте обережніше з цією штукою, сержант Беата. З цим Доміні Діртх.